Биті є. Макар

Це перше розчарування письменницею, яку вважаю улюбленою. Я не знаю, як у подальших двух книгах. Та ця відверто слабенька. Не варто, напевно, було писати дальше, нехай бы ми запам'ятали героїв такими: ліричними, як то кажуть, без царя в голові, та все-таки достойними людьми. Рай.центр закінчилась хоч і ніби з трохи відкритим фіналом, але логічно і красиво. А тепер оце продовження. Я ніби забруднилася. Хочеться вимити руки.

Люби немає. Космосу теж більше немає. Тепер кожен сам за себе. Макар це добре розуміє, як і те, що без Марти він не зможе пробити собі дорогу в життя без турбот. Ось і доводиться чухати потилицю нелюбій коханці, будувати плани і ховати думки і спогади про Любу і Гоцика далеко-далеко.

Кохання, політика, політика і кохання. Ось що ви знайдете в цій книзі. Всі ніші зайняті. До великих грошей можна прийти або силою, або через постіль. Та чи принесуть такі гроші щастя? От на прикладі Макара все і видно. Биті є. І, на жаль, їх дуже багато.

Перевод.

Это первое разочарование писательницей, которую считаю любимой. Я не знаю, что там с дальнейшими двумя книгами. Но эта откровенно слабенькая. Не стоило писать дальше, пусть бы мы запомнили героев такими: немного лиричными, безрассудными, но с достоинствами. Рай.центр закончилась вроде бы и с немного открытым финалом, но логично и красиво. А теперь вот продолжение. Я будто загрязнилась. Хочется вымыть руки.

Любы нет. Космоса тоже больше нет. Теперь каждый сам за себя. Макар это хорошо понимает, как и то, что без Марты он не сможет пробить собе дорогу в жизнь без забот. Вот и приходится чесать затылок нелюбимой женщине, строить планы и прятать мысли и воспоминания о Любе и Гоцике далеко-далеко.

Любовь, политика, политика и любовь. Вот что вы найдете в этой книге. Все ниши заняты. К большим деньгам можно прийти или силой, или через постель. Но принесут ли такие деньги счастья? Вот на примере Макара все и видно. Битые есть. И, к сожалению, их очень много.

По сути, сказать о книге и нечего. Все тот же надрывный стиль, уже поднадоевший, все та же жажда бить на эмоции. Интерес вызвал лишь факт, что трилогия есть продолжением книги "РАЙ.центр". Хотелось узнать чем закончились истории героев. Только вот после первой книги возник вопрос - а стоило ли? И впереди еще две книги... Пожалуй, единственное, что зацепило - цитата о друзьях:

Друзі - категорія шляхетна. Негідникам судилося мати кого завгодно - колег, партенрів, знайомців, підлеглих. Коханих, бо любов сліпа. Тільки друзів - ні.

Наверное, это и есть суть первой книги - у негодяев могут быть коллеги, партнеры, знакомые, подчиненные, даже любимые, потому что любовь слепа. Но друзей у негодяев не бывает...

Спеціально дочекалася, коли вийде вся трилогія "Биті є", перш ніж починати її читати. Ця трилогія витікає з книжки "Рай.Центр". Кожен роман трилогії присвячений одному з трьох хлопців - персонажів вищезгаданого твору. Чесно кажучи, вся трилогія мене дуже-дуже розчарувала. Ніби її написала не Люко Дашвар, а якась деппресивна тітонька з невдалим життям. Але по порядку. Перша книжка "Биті є. Макар" розповідає про студента на ім'я Олександр Макаров, що приїхав вчитися до Києва з читстою метою стати кимось значущим в цьому житті. Але дуже швидко Макар стає пристосуванцем - заводить стосунки з багатою немолодою дамою, стає підлабузником сильних світу цього, мріючи стати одним з них... і розуміє при цьому всю безперспективність такого існування. Для характеристики його життя автор навіть придумує неологізм, щось середнє між словами "вечір" та "ніч" -Нічир, на який перетворилося все життя Макара, до в ньому нема тепер ні ранку, ні дня, ні вечора, ні ночі. І на такій мінорній ноті події розвиваються протягом першої половини книжки. У другій половині все ніби починає налагоджуватися, але... і тут показує автор, що нічого в цьому житті власними силами не лдосягнеш, а як досягнеш - швидко втратиш. Суцільний песимізм. Тому мені книжка, хоча вона й цікава, страшенно не сподобалась. Я її читала цього літа, дуже переживаючи пари цьому про вступ до університету (на цілий місяць раніше через Євро-2012!), особливо про підсумки творчого конкурсу на напрям "Журналістика", куди я таки вступила, та ще й на бюджет, проте тоді я не була впевнена, що це мені вдасться, плакала, переживала, намагалася відволіктися, але ця книжка ще більше запевнила мене, що життя погане. Тож не раджу читати її в поганому настрої, бо зовсім жити розхочеться. Не знаю, можливо, перечитавши роман без тих хвилювань, які я переживала влітку, я оціню його вище, проте поки можу сказати точно, що книжка мені не сподобалась.