Момент

Момент... Момент кохання. Що може бути драматичніше за вимушену розлуку, за усвідомлення того, що почуття не має майбутнього, і потрібно ось тут, саме в цей момент розійтися в різні боки? Коли наперед знаєш, що нікому з двох не стане снаги змінити життя. На перший погляд, це новела про двох революціонерів, які йдуть через кордон, і їхній страх наростає, доходить до кульмінації, і поруч зі страхом смерті виникає інстинкт збереження життя, його продовження. Хочеться, як увесь лісовий світ навколо, знаходити пару, виводити потомство й радіти життю безтурботно, як метелики. Але є такі метелики, які помирають у коханні. Саме про них говорить нам Муся, яку всі (може, як і сам автор) чомусь бачать екзальтованою і романтичною, а мені вона здається реалісткою, що добре знає, коли треба зупинитися. Бо й справді є дороги, у яких немає продовження. Це невеличка модерна новела про кохання, у якого є тільки цей конкретний момент часу. Кажуть, треба тільки 90 секунд, щоб покохати. А скільки років потрібно, щоб забути?

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Момент ... Момент любви. Что может быть драматичнее вынужденной разлуки, осознания того, что чувство не имеет будущего, и нужно здесь, именно в этот момент разойтись в разные стороны? Когда заранее знаешь, что никому из двоих не хватит сил изменить жизнь. На первый взгляд, это новелла о двух революционерах, которые идут через границу, и их страх нарастает, доходит до кульминации, и вместе со страхом смерти возникает инстинкт сохранения жизни, его продолжения. Хочется, как весь лесной мир вокруг, находить пару, выводить потомство и радоваться жизни беззаботно, как бабочки. Но есть такие бабочки, которые умирают в любви. Именно о них говорит нам Муся, которую все (может, как и сам автор) почему-то видят экзальтированной и романтичной, а мне она кажется реалисткой, которая хорошо знает, когда надо остановиться. И в самом деле есть дороги, у которых нет продолжения. Это небольшая модерная новелла о любви, у которой есть только этот конкретный момент времени. Говорят, надо только 90 секунд, чтобы полюбить. А сколько лет нужно, чтобы забыть?

Як виявилось, найкращий час прочитати цей твір – робоча заклопотаність. Поробивши всі справи на сьогодні, надивившись у вікно з робочого кабінету, я вирішив дочитати „Момент” і поцілив „в яблучко”.

Коли ти тільки і думаєш про те, що так багато треба підготувати документів, переговорити з багатьма людьми про робочі справи, забігти туди й туди... то це, либонь, найкращий час нагадати собі про „великий, прекрасний процес життя”, який пролітає повз. Згадати про не скалічений людиною бік життя допоможе твір Володимира Кириловича „Момент”.

Окинувши поглядом завалений папером робочий стіл, хочеться стати тією кузькою чи пташкою і теж поринути з головою у просте, чисте, відверте, таке могутнє життя; приєднатися до тих маленьких „протестантів проти лицемір'я старшого брата свого — людини” й не просуєтитися одне незрозуміло що, а прожити багато маленьких, справжніх життів.