Ваша оценкаЦитаты
perficilis11 ноября 2012 г.Можна все життя своє прожити і не помітити, що ти існуєш. Можна щось робити, про щось дбати, чимсь цікавитись і лишитись якось до всього цього чужим і непричетним. Усе життя можна прожити, не живши, пройти повз життя навшпиньках, під сурдинку, обминаючи життя, боком, попід стінкою, глухими завулками, ніби ховаючися, — дарма що був великий, важкий і масивний.
6713
Eugenia_Kokone31 марта 2013 г.Вер пов'язала голову хусточкою й пішла працювати на фабрику. Вона працювала коло верстату й перекладала Верлена.
Доктор Серафікус
5448- Eugenia_Kokone31 марта 2013 г.Так ходять п'яні, божевільні, музики, люди, що звикли до повної самоти. На вулицях так само, як і в мріях своїх самотніх відокремлених кімнат.
Доктор Серафікус4392 - Eugenia_Kokone31 марта 2013 г.
Я хочу бути всім людством і тому задовольняюсь тим, що я єсть я. Я не хочу мати тієї жінки абож тієї. Я хочу всіх.
Доктор Серафікус
4387 
malina8137 января 2013 г.Людство призвичаїлося цінити культурні цінності, що виростали з нездійсненних бажань, замість того, щоб культивувати бажання як культурні цінності. Цивілізоване людство культурне у своїх мистецтвах, але воно лишилося варварським у своїх почуттях і бажаннях.
337
FatherBrown5 ноября 2019 г.Читать далееМушу признатися: того разу відбулася грізна, майже огидна сцена, при згадці про
яку я ще й тепер відчуваю сором, ніяковість, конфуз.
Я прискорив кроки. Тоді почав бігти. Я біг усе швидше й швидше.
За мною почали гнатися, хтось ударив мене, хтось схопив мене за комір, за груди.
Мене затримали. Я пручався. Мені почали вивертати руки. Я обурено протестував.
Мене лаяли. Я стояв без фуражки, яку я десь загубив, тікаючи.
Довкола почала збиратися юрба, цікава до вуличних скандалів. Люди питали один
одного:
— Що трапилося? Кого це піймали?
Людська фантазія не знає меж. Одні стверджували, що піймали кишенькового
злодія, який на ходу зстрибнув з трамваю. Інші запевняли, що затримали банкового
урядовця, який розтратив гроші і хотів утекти до Америки. Дехто докладно розповідав,
що це розпутний син, який обікрав батьків, щоб пиячити по ресторанах і витрачати
гроші на повій. Той, що тримав мене, знав усе якнайдокладніше. Він запевняв, що він
бачив в моїх руках золотий годинник з ланцюжком.
В повітрі пахло самосудом. Якийсь цілком пристойно одягнений пан уже підніс
руку, щоб кулаком з усього розмаху ударити мене в обличчя.
— Усі студенти, — сказав він, — революціонери! Бий студентів!..
В цей останній момент, в ролі рятівника, з'явився Линник. Він біг з умілістю
досвідченого призера. Він поквапливо взяв мене за руку. Він визволив мене від
розлюченої юрби в останній момент, коли мене збиралися бити.
Простягаючи мені фуражку, яку він встиг підібрати по дорозі, він не без уїдливого
сарказму сказав:
— Ну, ось бачите, й не втекли від мене!2360- FatherBrown20 июля 2019 г.
Як і інші, він звик, що війна стала повсякденною подробицею буденного життя. Місто обернулось в фронт.
2248 - FatherBrown20 июля 2019 г.
Він був поет, писав вірші, але це значило тільки одне: він був
ніхто й ніщо. Людина покликання, але не визнання.2217 - FatherBrown20 июля 2019 г.
Ми загубили початки й кінці. Ми йшли в безмежність, де не було нічого, окрім неситої порожнечі нездійсненного бажання. Ми пережили всі спокуси солов'їної ночі. Піддалися всім принадам ночі. Пізнали всі небезпеки співу солов'їв.
2186