Цитаты из книги Мадонна перехресть

Я лісу не впізнала. Він горів. Ще ж був живий. Недавно. Позавчора. Обвуглений корою стовбурів, він був сумний, задуманий і чорний.

Гілки кричали в небо, як хрести. Стояла тиша. Жаль було планету. І я сказала лісові: - Прости! Йшов гамадрил і кинув сигарету.

Ми хочем тиші, хочем храмів. Ми хочем музики й садів. А всі залежимо від хамів, від хрунів, хряків і вождів.

Ми всі залежимо від хамів! Від їхніх кланів і сваволь. У нас немає наших храмів, у нас немає наших доль.

Нас убиває їхній атом. А їх все більше, їх орда. Ми що не виборем, то втратим, і в цьому вся наша біда.

Коли замовкли менуети і звук божественних терцин, були й музики, і поети, але не так, як перед цим.

Ішли віки, мінялись люди. Адреси змінював Парнас. Було все так, як вже не буде, як вже при них, а не при нас.

О ради Господа святого! Усі ж бувають молоді. А все не так, як після того, і все не так, як при тоді.

Старий записничок, адреси, телефони, відкинутий життям уже на марґінес. Куди дзвонить? Там дзвонять тільки дзвони. Куди писать? Там вже нема адрес.

Та й час новий. Мобільники, е-мейли. Кому потрібні записи криві? Але ж ті імена! Вони ж там не померли, в старих записничках вони іще живі!

Старі записнички не можна викидати. Там неповторні записи і дати. Там небуденні навіть наші будні. Там дивляться нам вслід забуті незабутні.

Я думала, - це так, а то була вже Доля. Душа ледь встигла стати на крило, І раптом входить Вічність без пароля, І все, що буде, вчора вже було.

А врешті, що ж, одмучилась і годі. Але ж обридла звичка до нещасть! Безмірно жаль, що ніжність вже не в моді. І що життя ніхто вже не віддасть.

За гріх щасливості в неслушний час належиться покута і покара. Над віражами карколомних трас я тільки жінка з крилами Ікара.

Розтане віск – я в море упаду і захлинуся морем, як тобою. Ції жаги некликану біду лише твоєю ніжністю загою.

Стоять в шибках осінні вітражі. Забути все. Піти – не озирнутись. Ти здатен на смертельні віражі. Ми не могли у світі розминутись.

Подаруй мені, доле, у вікнах березу. Хай спочине душа в оберегах беріз. Я прийшла у цей світ, щоб пройти обережно, Не завдавши нікому ні смутку, ні сліз.

А натомість я мушу. Усе щось я мушу. Бог посіяв мене у жорстокі ґрунти. Тут не можна пройти, не поранивши душу. Тут свобода не сходить, тут сходять хрести.

Не жарт, не шоу, не реприза, не яв, не сон, не імпровіз. Життя – це криза, криза, криза. Життя – це криза, не круїз.

Лев спить, поклавши голову на лапи. Лев міцно спить і журиться вві сні. І сняться леву океанські трапи, і трюми сняться, темні і тісні.

Немає гірш, як трапити в облогу, у клітці левом леву працювать. Левиця-мама навіть на дорогу не встигла левеня поцілувать.

Не половіють в полі колоски. Не ходять люди. М'ячики не скачуть. В Чорнобиль повертаються казки. Самі себе розказують і плачуть.

Ліси стоять в концтаборі. Осотом заткало землю. І, мабуть, навік. Косуленько, пробач, що ти за дротом. Я теж за дротом, тільки по цей бік.

Але я... Але я... Але ні! Хай цей біль доболить у мені.

Ваша підлість і ваша злість, — хай хтось інший про це розповість.

Але я... Але я... Але ні. Хай цей біль доболить у мені.

Ні щастя, ні волі, ні чуда, ні часу, хоч би про запас. Живу, все життя не почута, причетністю вбита до вас.

Ні честі, ні мови, ні згоди, самі лише смутки і пні. Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?

Машини, шини, стрес, експрес, кермо, гальмо, впритул, з-за рогу! Стоїть Мадонна Перехресть, благословляючи дорогу.

Таксі, автобуси, авто, і мотоцикли, і кибитки. Всі всім на світі є ніхто — ні хто куди, ні хто нізвідки.

Маршрути горя і безчесть. Світ на століття постарішав. Стоїть Мадонна Перехресть, чи вже Мадонна Бездоріжжя!

І мчать, і мчать, числа їм несть. Дорога дальня й невідома. Стоїть Мадонна Перехресть, благословляюча Мадонна.

Домовичкам незатишно у місті. Нема горища й комина. А ніч. Немає хати, що їй років двісті, і не зітхає челюстями піч.

Нема колиски, щоб поколихати, а як і є, то зовсім не така. І навіть сон не ходить коло хати і не співає "люлі" і "Котка".

На Страсть не пишуть хрестика свічками. З екранів щось стріляє і реве. Біда сьогодні буть домовичками, у інтер'єрах казка не живе.