Цитаты из книги La délicatesse

По-моему, поиски темы для разговора — хорошая тема для разговора.

Изречение одного польского философа

Есть замечательные люди, которых мы встречаем в неподходящий момент.
И есть люди, замечательные потому, что мы их встретили в подходящий момент.

Она любила книжки, он любил пробежки.

Организовать свадьбу — это как сформировать правительство после войны.

В счастье настает такой час, когда вы одни среди толпы.

- Одружений? Чому ти говориш про мою дружину? Це ж тінь! Ми ледь перетинаємося. - Я б не сказала. - Бо вона все робить про людське око. Вона й до офісу приходить, лише щоб похизуватися. Якби ж ти знала, які ми пафосні, які... - То покинь її. - Заради тебе - хоч сьогодні. - Не заради мене... Заради себе.

Ну, і, звісно, з нею було важко. Її вдівство дуже все ускладнювало. Він подумав, що мав би більше шансів її спокусити, якби Франсуа не загинув. Своєю смертю він закарбував їхнє кохання. Втягнув їх обох до вічності. Як домогтися чогось від жінки за таких умов? Від жінки, для якої час зупинився?

Бабусі - можливо, тому, що пережили війну - завжди мають чим нагодувати онук, які посеред ночі падають, мов сніг на голову, та ще й зі шведами.

... їй здавалося, що вона виросла з тієї епохи, як плід на гілці мелодії. Ніжність,іноді меланхолія, легкість - все це було досконалим втіленням 1978 року.

Я дивлюся на твою голову ззаду, бо відчуваю, що ти маєш якусь задню думку.

Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя. І, мабуть, так само ймовірно, що минулі марноти й гризоти нагадують про себе тоді, коли щастя - ось воно, поряд, і майже тривожно усміхається нам.

Це така собі ілюзія, що наше минуле, нехай навіть похмуре, все одно чарівне.

Пози Маркуса і Наталі трохи відгонили бельгійським живописом - звісно, не дуже втішне видовище.

Він видобував із себе усмішку, максимально віддалену від Швеції,майже іспанську.

Надто жорстоко. І дуже відгонить романом "Сторонній". Камю - поганий привід, щоб скасувати побачення. Набагато краще вдатися до Сартра: "Розумієте, я не можу. Пекло - це інші".

Але пояснити вона нічого не могла. Їхній поцілунок був немов сучасне мистецтво.

Родные и друзья, присутствовавшие на свадьбе, составляли, так сказать, первый круг общественного давления. Родные и друзья ждали, чтобы они непременно родили ребенка. Неужели их собственная жизнь настолько скучна, что приходится волноваться из-за чужой? Так всегда и бывает. Мы живем, подчиняясь диктату чужих желаний. Натали с Франсуа не желали превращаться в семейный сериал для окружающих.

Навіть неймовірні вечори і незабутні ночі врешті-решт завершуються звичайними ранками.

Коли йдеться про любов, ми завжди на п'ять хвилин спізнюємося зі своїми репліками.

Організовувати весілля - все одно що сформувати уряд по війні.