Ваша оценкаВ сборник Бориса Гринченко вошли две наиболее крупные повести писателя: "В темную ночь" ("Серед темной ночи") (1901) и "Под тихими вербами" ("Пид тыхыми вербамы"). В первой повести в качестве темы выдвинуто разложение семьи, преимущественно под влиянием солдатчины, во второй - разложение самого крестьянского общества, преимущественно вследствие развития кулачества.
Жанры
Рейтинг LiveLib
5,0
2 оценки
- 5100%
- 40%
- 30%
- 20%
- 10%
Ваша оценкаПрочитали 3Хотят прочитать 4
Рецензии
Аноним22 декабря 2013 г.Дякую вам, пане Грінченко, за цей роман. Він те те що актуальний, він є взірцем того, що українці ся лишають такими ж, якими були більш як сто років тому. Рекомендую до прочитання кожному, хто починає цікавитися Україною, хто починає любити Україну.
Герої дуже реалістичні і виписані до останнього, майже як в мирного, але не займають такої кількості сторінок для описів усього.
Must read!41,5K
Аноним23 октября 2013 г.Нарешті дійшли руки до цього безперечного класика.
Що можу сказати?
Повість просякнута провиною інтелигенції перед народом. Поки інтелигенти мучаються, народ розважається належним чином: коней краде, бідкається, тероризує наймичок та пліткує.
Все це поєднуєть з насправді чистими, безгрішними особистостями, які фігурують на сторінках повісті.
Ми любимо контрасти.
Ми цим живемо.
Якийсь ідеалістичний реалізм...11,1K
Цитаты
Аноним25 марта 2017 г.Читать далее— А ти ж у мене розумна, ти ж не така, як інші жінки, що їм байдуже, що там поза хатою робиться; ти розумієш, що кожному громадянинові треба за добро громадське дбати.
В гарненькій голівці Гаїнчиній оця штука — громадське добро — була якась занадто невиразна — от як туман: біліє, а підійдеш ближче — нічого нема, розвіявся, чи що. Але що Зінько її хвалив (вона так любить, як він її хвалить), то й вона подобрішала задля того премудрого туману, задля громадського добра і зараз же знову сіла біля самісінького Зінька, взяла його голову і положила собі на коліна. Сама ж споважніла й промовила:
— Воно звісно, як громадська справа, то треба... Тільки знаєш, Зінечку, якби так, щоб громадському доброві манюпусінька часиночка, як ніч у жнива, а нам удвох — велика, як день улітку.
Зінько засміявся.11,3K- Аноним25 марта 2017 г.
Та лихий то розум у воїна буде, коли війну починає, а як подужати — не відає.
11,2K - Аноним25 марта 2017 г.
— Сліпі, вони мають очі, глухі, вони мають вуха, — відказав Карпо. — Прихиляються вони тільки до лихого, — немає доброї стежки до голови нерозумної. Одначе не можна й так покидати. Робитимем, як кажеш, маючи надію в Бозі.
11,1K
Подборки с этой книгой
Украинская литература на русском языке
- 169 книг
Литература Украины
- 34 книги
Украинская классика на русском языке
- 25 книг
В коллекции
- 4 558 книг
