Історія з ароматом кави, або гаряча і гірка
Колись (боже як давно це було!), коли я ще дивилася бразильські, мексиканські та інші серіали, був один з красивою назвою - «Жінка з ароматом кави». Я не пам’ятаю ні сюжету, ні акторів, а от назва запамʼяталася, бо тоді мене ще друзі стали так дражнити, вони знали моє захоплення кавою. Не залежність, а захоплення, бо будь-яку і будь-де пити не буду. Львів ще люблю, скажем так, і за каву теж. У нас там є улюблені кавʼярні, і кожна зі своїм стилем, атмосферою, і, звичайно ж, зі своєю кавою. А в студентські бідні роки ми з подругою завжди відкладали гроші в «кавову» баночку, щоб в улюбленому закладі в центрі Вінниці попити смачний напій, який там варили на піску. Так що чорна гірка ароматна кава - то настрій, з яким йду по життю.
Тому книга видавалася чимось таємничим і загадковим, чесно, я навіть не знаю, чого чекала від неї :) Мабуть, задоволення, як від гарної чашечки кави. Не скажу, що не отримала його. Але трохи не те… ну от ніби випила каву по-польськи, ніби і кава, але… -
Юрій Винничук добре постарався, можна сказати, він написав енциклопедію кави. Тут і історія, і різні цікаві факти, легенди і розповіді про різні міста. Але Львова тут, на жаль, мало. А все, що про нього написано, я вже знала (сама винна). А от вірш зустріла вперше
На кавi", "на кавi", у Львовi Стрiчаються люди чудовi, Стрiчаються люди чудовi I дуже красивi також. "На кавi", "на кавi" у Львовi Час починає з любовi, Час починає з любовi, Навiть, як сiється дощ...(Зенко Филипчук)
Але хай би там як, було все ж цікаво. Наприклад, я знала, що до того, як варити, каву вживали в сухому вигляді, але що із зброджених ягід варили вино, і пили його, як збудник, не чула. Цікаво було почитати і про замінник - цикорій. Виявляється, він був популярним не менше за каву. І залишається таким до цих пір. А про каву з підковою чули? Львівський художник по металу Олег Бонковський заварює каву, опускаючи в турку розпечену підкову. Оригінальний спосіб еге ж ? А ще… Ви знали, що існує біла кава? Її придумали в Бельгії, і рецепт тримається в таємниці. Називається вона «мара», має світло-бурий колір, і дуже корисна для спортсменів і людей, які страждають на розлад травлення.
Ще мені мені сподобалися розповіді про кавʼярні в різні часи і в різних куточках світу. І їх завсігдатаїв, відомих людей свого часу, письменників, поетів, скульпторів, художників та інших митців. Каву любили і ненавиділи, сприймали і не сприймали, величали і були навіть гоніння за неї, але байдужих не було. Цей напій притягував до себе, як шанувальників, так і противників.
Таємничу, ніби темна вода озер, Загадкову, як Бразилії ніч, Каву чорну, як одну із моїх сестер… Доторкайся, загортайся у смак густий, Кава чорна - смак минулих сторіч. Мить як вічність, Мить по краплі смакуєш ти, Диво поруч, поруч - тільки поклич.KillWish 14/14
Когда-то (боже давно это было!), когда я еще смотрела бразильские, мексиканские и другие сериалы, был один с красивым названием – «Женщина с ароматом кофе». Я не помню ни сюжета, ни актёров, а вот название запомнилось, потому что тогда меня еще друзья стали так дразнить, они знали мое увлечение кофе. Не зависимость, а увлечение, потому что любое и где-нибудь пить не буду. Львов еще люблю, скажем так, и за кофе тоже. У нас там есть любимые кофейни, и каждая со своим стилем, атмосферой, и, конечно же, со своим кофе. А в студенческие бедные годы мы с подругой всегда откладывали деньги в кофейную баночку, чтобы в любимом заведении в центре Винницы попить вкусный напиток, который там варили на песке. Так что черный горький ароматный кофе – это настроение, с которым иду по жизни.
Поэтому книга казалась чем-то таинственным и загадочным, честно, я даже не знаю, чего ожидала от нее :) Пожалуй, удовольствия, как от хорошей чашечки кофе. Не скажу, что не получила его. Но чуть не то что ли … ну вот будто выпила кофе по-польски, как бы и кофе, но… -
Юрий Винничук хорошо постарался, можно сказать, он написал энциклопедию кофе. Здесь и история, и разные интересные факты, легенды и рассказы о разных городах. Но Львова, к сожалению, мало. А все, что о нём написано, я уже знала (самая виновата). А вот стихотворение встретила впервые
На кофе", "на кофе", во Львове Встречаются люди замечательные, Встречаются люди замечательные И очень красивые тоже. "На кофе", "на кофе" во Львове Время начинает с любви, Время начинает с любви, Даже когда сеет дождь...(Зенко Филипчук)
Но как бы там ни было, всё же интересно. Например, я знала, что до того, как варить, кофе употребляли в сухом виде, но что из сброженных ягод варили вино и пили его, как возбудитель, не слышала. Интересно было почитать и о заменителе – цикории. Оказывается, он был популярен не меньше кофе. И остается таковым до сих пор. А о кофе с подковой слышали? Львовский художник по металлу Олег Бонковский заваривает кофе, опуская в турку раскаленную подкову. Оригинальный способ да ? А еще… Вы знали, что существует белый кофе? Ее придумали в Бельгии, и рецепт держится в секрете. Называется он «мечта», имеет светло-бурый цвет, и очень полезен для спортсменов и людей, страдающих расстройством пищеварения.
Еще мне понравились рассказы о кафе в разные времена и в разных уголках мира. И их завсегдатаев, известных людей своего времени, писателей, поэтов, скульпторов, художников и других художников. Кофе любили и ненавидели, воспринимали и не воспринимали, величали и были даже гонения за него, но безразличных не было. Этот напиток притягивал к себе как поклонников, так и противников.
Таинственная, как темная вода озёр, Загадочная, как Бразилии ночь, Кофе черный, как одну из моих сестер… Прикасайся, заворачивайся во вкус густой, Кофе черный – вкус прошлых веков. Мгновение как вечность, Мгновение по капле смакуешь ты, Чудо рядом, рядом – только позови.
49 понравилось
