
Обожнюю Різдво та різдвяні історії (останні читаю будь-якої пори року), тому "Золотий павучок" просто не міг пройти повз мене. Ця книжечка - про те, як важливо не занепадати духом. Війна війною, а свята хочеться навіть у найбезрадісніші часи. І святкувати просто життєво необхідно, аби не з'їхати з глузду. Бо все погане має початок і кінець. Варто лише дочекатися і не втратити себе. І триматися разом, бо так легше. І, врешті-решт, всі щасливі. Бо інакше і бути не може у вечір напередодні Різдва. Ілюстрацій - багато-багато. Навіть не так: вся книга - суцільна прекрасна ілюстрація, найяскравіші персонажі якої - втомлена і згорьована мама із великими сумними очима і пухнастий рудий кіт, що вигарцьовує навколо прикрашеної ялинки. Але для того, щоб оцінити такі чудові книги, мені довелося подорослішати. Чому так? P.S. І хто ж був той загадковий павучок?..































