
Читай українське
Natali39419
- 408 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Творчість Галини Вдовиченко до цього часу залишалася для мене незвіданою. Якось не доходили руки до її книжок. Хоча книги авторки часто «миготіли» перед очима то в книжковій крамниці, то на просторах Інтернету. І ость, час настав.
Така чудова «затравка» на початку книги просто не могла не захопити читача. Ось зауважте. Христина Бора несподівано отримує у спадок дім у Львові. Чому саме їй заповіли будинок і врешті хто ж той таємничий дарувальник? Все це занадто швидко випливає на поверхню сюжету і далі стає просто не цікаво….
В цьому подарованому будинку з тих чи інших причин скупчується просто збіговисько людей: якась школярка, що розвозить піцу велосипедом; позбавлений піклування безпритульний дідуган; занадто ідеалізований авторкою герой-лісоруб та звісно ж майстер на всі руки; самотня мати трьох дітей подруга Бори; пес та кіт. Всі вони весело проводять час, спілкуються, розповідають кожен свою історію. Якось нудно це відбувається, якоюсь натягнутою вийшла книжка. Щось середнє між одкровенням і допитом. Якось так…

Дуже спокійна книга. Вона ніби спонукає тебе посидіти та подумати над своїм життям. Тут немає якихось закручених сюжетів, неймовірних подій. Все тихо та розважливо. І саме цим книга мені одночасно подобалась і ні. Але велике «дякую» хочеться сказати автору за гарну мову роману та неймовірну реальність його героїв. Вони такі собі звичайні люди зі звичайними проблемами та бажанням бути щасливим.

Чтобы получить наслаждение от прочтения этой книги:

"Якщо життя триває,значить, для чогось треба. Є, значить, якийсь вищий задум. Якби не було сенсу, життя б вже добігло кінця."

Він слухав, як мало хто вміє, - саме слухав, а не чекав своєї черги висловитись. Своєю мовчазною увагю він найбільше підтримував вогнище взаєменої цікавості.

"- Не у кожного ж праця творча.












Другие издания
