Мені дуже сподобалася ця дитяча повість. Розповідається про дівчинку, батьки якої розлучилися і їй треба вибрати із ким жити. Вона обирає жити по черзі в обох. Усе оповідається з точки зору героїні, дуже переконливо показаний дитячий безпосередній світогляд. Особлива драматичність досягається коли дорослий читач за цією простотою і безпосередністю бачить величезні глибинні проблеми дитини, страшні внутрішні конфлікти, спричинені розлученням батьків, які дитина не усвідомлює і не розуміє. Тобто зовні ніби все нормально, але при цьому зрозуміло що все йде не так, і поступово стає все гірше і гірше. Фактично, тільки чудо рятує дитину від остаточного нервового зриву і серйозних психологічних проблем. Однак це чудо притягнуто зовсім за вуха, через що книга не є ідеальною. Бо, з одного боку, зрозуміло, що в реальності таке практично неможливо, а якщо й можливо, то шанс цього не менший, аніж якби батьки дівчинки знову стали жити разом. І якщо так, то нащо було вигадувати ту історію, краще б письменниця зробила хепі енд за допомогою батьків. Якщо ж вона прагнула показати сувору реальність, то тоді треба було робити й реальний фінал із потраплянням дівчинки у лікарню чи, принаймні, на курс тривалої психотерапії. А для підкреслення можна було б зробити його не позитивно реальним, а негативно реальним – із летальним чи невиліковним завершенням. А так явно висмоктана із пальця розв’язка виглядає неправдоподібно і трохи псує враження від книги. Хоча не можна не помітити її моралізаторський (у хорошому сенсі слова) характер – треба приймати те, що є, і намагатися бути у цих не сильно хороших обставинах щасливою.
5 понравилось
