Волинь

Улас Самчук

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,6

44 оценки

5
70%
4
20%
3
7%
2
2%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 46Хотят прочитать 50

Рецензии

mbaglay
4 октября 2014
Улас Самчук "Волинь".
Чудова,глибока,трагічна історія Волині першої третини двадцятого століття! Я насолоджувалася,я переживала,зживалася з героями. Розтягнула собі читання на цілий місяць саме з тієї причини, що дуже подобалося. Надзвичайно цікаво було заглибитися у село початку минулого століття. Та ще й центральної України.Та ще й писаної сучасником. А як актуально й досі. Ловила себе на тому,що хотілося цілі сторінки відзначати,щоб потім закинути у цитатник. Але справді-то б вийшло з пів книги. Написано з великою любов'ю до своєї землі,свого народу і одночасно з якоюсь скорботою,докором тому ж народові,що нічим не цікавиться,нічого крім свого носа не бачить. Не хоче зробити кроку на зустріч своєму майбутньому,не хоче думати,переживати,йде на поводу того,хто більше пообіцяє...Деякі герої аж дуже нагадували персонажів з "Марії". Село ніби на очах мінялося. З народних строїв перевдягнулося у сучасний одяг,навіть жінки почали волосся підрізати. Вистави,"Просвіта", книжки Ібсена,Марка Твена,футбол-я собі уявляла,що це все мало місце значно пізніше,а ні!Поряд з селянами,сліпо закоханими у свій клапоть землі, виростають вже думаючі люди,що тягнуться до знань,до осягнення істини,пізнання світу. Мелькає думка,що Україні потрібно у Європу,інакше нічого не вийде...Трошки б інший антураж-і майже сьогодення.
Я у захопленні від книги. Перечитуватиму і рекомендуватиму всім)!
Читать далее
11 понравилось
0
426
IlliaTsykaliuk
22 апреля 2020
Зсередини!
Трилогію прочитав ще минулої весни, тому ця рецензія, чи радше відгук, про те, що залишається у пам'яті.
У. Самчук досить неоднозначна і досить суперечлива постать, проте чого йому не бракувало, то це таланту і працьовитості. А ще не бракувало любові до своєї батьківщини і спостережливості. Все це відбилося у "Волині". Роман має біографічний характер, тому всі описи волинської природи — здебільшого дитячі враження та спогади самого автора, Володька Довбенко, головний герой твору, теж є прототипом самого писменника. Самчук дуже вдало описує філософію життя волинських та українських землеробів. Втілення цієї філософії — Матвій Довбенко. Для нього усе життя крутиться навколо землі, без землі він взагалі не уявляє свого існування. Хоча Матвій, водночас, є представником прогресивної громадськості, який вважає, що потрібно рухатися далі, саме тому він віддає дітей на навчання і говорить про інше майбутнє, без землі.
Проте найбільше мені сподобалось не це. Як любитель історії, я знав про культурно-історичний фон Волині початку XX ст. Але знав дати, події, логіку, тобто відсторонений погляд з висоти часу. Та Самчук дав можливість подивитись на історію не зверху вниз, а навпаки, знизу вверх. Читач бачить простих людей, які мало що знають про політику до Першої світової війни, проте 1914 рік це змінює, і все населення стає не тільки очевидцями великої кривавої бійні, а й безпосередніми учасниками. Народ ніби прокидається після довгої сплячки, і в цей час прокидається самоусвідомлення себе як нації, з чого й починаються національно-визвольні змагання. Це були не менш страшні часи, коли сусіди і родичі могли бути по різні сторони барикад. Ми бачимо біль втрати кращих синів простого люду, бачимо страшну війкову машину Російської імперії. Спостерігаємо переоцінку всіх усталених цінностей наооду. І от всі ці події припадають саме на час формування особистості майбутнього митця Володьки Довбенка. Хлопець обирає боротьбу, тільки не боротьбу не збоєю, а словом.
Всім, хто не боїться великих текстів, а також любителям історії чи тим, кому цікаві історичні процеси першої третини XX ст. рекомендую до прочитання!
Читать далее
5 понравилось
0
379