Тіні забутих предків

Михайло Коцюбинський

Цитаты

Murtea17 сентября 2025 г.
Пришло несчастье к несчастью, а из них выросла беда.
3
26
natali-zhilina3 ноября 2021 г.
Як дитина для мами — та кою була для нього худібка.
3
2,6K
natali-zhilina3 ноября 2021 г.
З другого боку, на найближчім горбі, сусідив Юра. Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржини й людини, його боялись, але потребували усі.
3
2,4K
natali-zhilina3 ноября 2021 г.
Палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, як Іванова мати, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало у неї стільки намиста, що челядь з заздрощів аж розсідалась. Вони їздили разом до міста або на храм. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали тільки до неї.
3
2,2K
Frau_Irina26 июля 2021 г.
"Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву, як завжди по службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як в будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами".
3
1,6K
geksly2523 сентября 2014 г.
...а погляд її чорних матових очей м'яко поринав у Іваново серце…
3
6,3K
July_Fox11 августа 2014 г.
Мені дивно, що я усе помічаю, хоч горе забрало мене цілком, полонило. Я навіть, проходячи повз стіл, поправив фотографію. О! Тепер симетрично!..
3
2,8K
Murtea20 сентября 2025 г.
Идут дожди. Холодные осенние туманы клубятся в небе и опускают на землю мокрые косы. Плывет в серую неизвестность тоска, плывет безнадежность, и тихо всхлипывает грусть. Плачут голые деревья, плачут соломенные кровли, умывается слезами нищая земля, не ведает, когда улыбнется. Серые дни сменяются черными ночами. Где небо? Где солнце? Мириады мелких капель, словно утраченные надежды которые вознесличь слишком высоко, падают и текут грязными потоками, смешанные с землей. Нет простора, нет радости. Черные думы, горе сердца носятся тут над головой, висят, как тучи, катятся, словно туман, и слышишь над собой тихое рыданье, точно над покойником...
Читать далее
2
53
ValeriiPysanka10 июля 2022 г.
Бо що наше життя? Як блиск на небі, як черешневий цвіт… нетривке й дочасне
2
710
natali-zhilina3 ноября 2021 г.
Під ногами в Івана кождий камінь вкривали рудаві мхи, грубі м'які, шовкові. Теплі і ніжні, вони ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка
2
1,2K