Кохання в стилі бароко

Жінки виходять заміж за розсудливих, а люблять безрозсудних.

Найбільше мистецтво людини - це проникнення за лаштунки сцени, де прискіпливий спостерігач знаходить механізми і людей, які рухають цією сценою. Освітлена сцена - це тільки видима частина театру людської душі.

Все людське життя - це безконечні помилки.

Будь-яка жінка, з якою живе чоловік, обмежує його свободу. Дружина - це завжди обмеження, тому чоловік, який замолоду думає, що йому дісталась не та жінка або що може знайти кращу, починає розуміти: найкраща і найрозумніша жінка вичерпує свою загадковість, чоловік до неї звикає, у нього з'являються обов'язки, він її починає жаліти... Стосунки між чоловіком і жінкою починаються з голоду, а закінчуються переситом.

...Чоловік шукає у шлюбі вічного свята, а жінка - вічного захисту.

Кохання - це заповнення порожнечі.

Поштовхом до творчості є не присутність, а відсутність чогось.

Порожнеча - це напружена пауза Господа за мить до того, як він вдихне в неї форму.

Біль - це любов, а зрада - межа любові, яку людина хоче випробувати, аби дізнатися, що буде після цього.