Майже ніколи не навпаки

.Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі... Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману - «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотир...

Рейтинг LiveLib

4,3

261 оценка

5
52%
4
36%
3
10%
2
2%
1
1%

Ваша оценка

Прочитали 293Хотят прочитать 111

Рецензии

sireniti6 июня 2016 г.
Ось так і живуть вони, кожен зі своєю правдою й своєю мукою
Красива сімейна сага, яка здивує вас своєю відвертістю і такой якоюсь праведною грішністю. Так можна казати? Ні? Та що там, уже сказала, бо так воно і є.
Якщо наважитесь читати цю книгу, будьте готові до всплесків гніву, і болю, і жаху теж. Адже це історія про гуцулів, історія честі і справедливості, така, якою бачить ії кожен з героїв. Вони не чекають Божого суду, не бояться Божого гніву. Вони чинять за велінням сердця і з власного бачення ситуації. Можливо, для вас це стане одним з найбільших откровень і викличе масу протесту. Але... Це гуцули. Хоч вони такі ж українці, як я і ви, та все ж не такі. У них там свої закони, і свої принципи, і свій, особливий, лік гріхам.
Книга побудована дивно, якось так: середина, початок, кінець. А можливо навпаки - кінець, середина, початок. Та ви не заплутаєтесь. Все буде зрозуміло і водночас дивно, як то таке може бути. І взагалі, що то є насправді? Казка, міф, бувальщина? Напевне, всього потроху.
Кохання всьому виною. Жінка, чоловік, ще є хтось третій лишній... біг по колу, замкнений цикл. А ще земля, рідна, родюча, вона теж, як жінка. Заради неї можна і вбити, і согрішити.
Чотири брати - як рідні, і разом з тим такі чужі, такі далекі. А гойданка життя хитається. Вправо-вліво. Береже чужі, і свої теж, таємниці. Вгору-вниз. Крутиться колесо часу і розкладає все по своїх місцях... Кожен отримає своє, що заслужив. А іноді і не по заслугам. Та то таке життя. Воно майже ніколи не навпаки. Та, ось у чому річ, ключове слово тут "майже"...
Перевод.
Красивая семейная сага, которая удивит вас своей откровенностью и какм-то праведным грехом, что ли. Так можно говорить? Нет? Да что там, уже сказала. Потому что так оно и есть.
Если осмелитесь читать эту книгу, будьте готовые к всплескам гнева, и боли, и ужаса, тоже. Ведь это история о гуцулах, история чести и справедливости, такая, какой видит её каждый из героев. Они не ждут Божьего суда, не боятся Божьего гнева. Всё что происходит с ними- по велению сердца и из собственного видения ситуации. Возможно, для вас это станет одним из наибольших откровений и вызовет массу протестов. Но... Это гуцулы. Пусть они такие же украинцы, как я и вы, и все же не такие. У них там свои законы, и свои принципы, и свой, особенный, счет грехам.
Книга построена странно, как-то так примерно:середина, начало, конец. А возможно наоборот - конец, середина, начало. Но вы не запутаетесь. Все будет понятно и в то же время странно, как такое может быть. И вообще, что это? Сказка, миф, быль? Наверное, всего понемногу.
Любовь всему виной. Женщина, мужчина, еще есть третий лишний... бег по кругу, замкнутый цикл. А еще земля, родная, плодородная, она тоже, как женщина. Ради нее можно и убить, и согрешить.
Четверо, как родные, братьев, и вместе с тем такие чужие, такие далекие. А качель жизни кружится. Вправо-влево. Бережёт чужие, и свои тоже, тайны. Вверх-вниз. Вертится колесо времени и раскладывает все по своим местам... Каждый получит свое, что заслужил. А иногда и не по заслугам. На то и жизнь. Почти никогда не наоборот. Но, вот в чем вещь, ключевое слово здесь "почти"...
Читать далее
Майже ніколи не навпаки
Марія Матіос
4,3
(261)
38 понравилось
1,8K
Virna8 ноября 2013 г.
Українська драма, сага де багато болю і несправедливості. Життя згущене і територіально обмежене Буковиною.
Як завжди в Матіос насичена мова і чудовий фірмовий стиль. Все самобутньо і замішано на історичному тлі.
Майже ніколи не навпаки
Марія Матіос
4,3
(261)
18 понравилось
923
frozen_celestial25 июня 2013 г.
Як каже моя бабуся, переглядаючи якусь енну мелодраматичну епопею: "Трагедія на трагедії..." - отак лаконічно я можу охарактеризувати дану книгу.
Не люблю загальних фраз, на кшталт, "гуцули - страшні люди!" - але ті люди, які описані в "Майже ніколи..." - це дійсно страшні гуцули! Страшніше не буває. І неважливо, що війна багатьом скалічила життя. Бути нелюдом - свідомий вибір. А причина для цього завжди знайдеться.
Майже ніколи не навпаки
Марія Матіос
4,3
(261)
10 понравилось
766

Все рецензии

Цитаты

kucheryashka9624 ноября 2013 г.
У світі завжди одне й те ж: одні люди вбивають інших людей, а якісь інші люди в цей самий час – люблять іще інших. А ще інші – ненавидять тих, хто любить.
І не можуть дати собі ради ні перші, ні другі.
Ні з любов’ю.
Ні з ненавистю.
І майже ніколи не є навпаки.

Людині завжди є що думати.

Не годна вона ні молитися Богові, ні звертатися до Сатани. Бо ні той, ні другий не поможуть. Вона сама себе спровадила на таку дорогу.

Люди ніколи й нікому не встигають ані подякувати за добро, ані відплатити за свої образи.
Нікому, навіть собі.
І майже ніколи не є навпаки.

Людям правди не розкажеш. Вони її знати все одно не хочуть.

Поки судять люди – правди немає.

Люди бувають добрими до нас лише тоді, коли нам зле, бо тоді ми не є об'єктом заздрості. А в основному вони або байдужі, або злі.
*
Ось так і живуть вони, кожен зі своєю правдою й своєю мукою.
Читать далее
10 понравилось
546
robot20 февраля 2014 г.
Та, зрештою, люди ніколи й нікому не встигають ані подякувати за добро, ані відплатити за свої образи.
Нікому. Навіть собі.
І майже ніколи не є навпаки.
4 понравилось
735
robot20 февраля 2014 г.
Так двоє людей, іще вчора чужі, а сьогодні — збожеволілі від наглого пожару в крові, легко й бездумно позбулися своїх голів.
Без сокири чи шибениці.
4 понравилось
529