Перед прочитанням роману я вже покладав на нього великі надії (враховуючи чудові враження, отримані від "Великого Гетсбі"). Ф.С.Фітцджеральд - насправді великий співець епохи джазу. Автор неперевершено описує той стиль життя, тих людей, ту атмосферу багатства й безпечності, яка панувала в американському суспільстві в 20-х роках і поширювалася далеко за межі Сполучених Штатів.
Письменник починає оповідь захопливою історією кохання молодої американської акторки і зрілого лікаря-психіатра. Ситуація спочатку може здатися навіть дещо банальною - але ці припущення розбиваються одразу ж після того, як читач ближче знайомиться із головними героями та історією їхнього життя. Ідеальна, на перший погляд, пара на справі виявляється шлюбом лікаря й пацієнтки, і на фоні цієї проблеми, і, власне, через цю проблему, розвиваються всі подальші події роману, і висвітлюються долі персонажів твору.
Безмежно драматчною, як на мене, є постать Діка Дайвера. Для числених друзів він усюди й завжди залишається душею компанії, невгамовним веселуном і, звісно ж, справжнім джентельменом - ну просто мрія кожної жінки! Дік міг би за бажання заволодіти будь-якою з них, але все ж зробив власний вибір - і, піддавшись якомусь гіпнотичному впливу з боку Ніколь Уоррен і невблаганним чарам кохання до неї, пов'язав із нею власне життя на довгі роки.
Але наскільки вдало вийде в Діка поєднати в собі роль чоловіка й лікаря? Які це матиме наслідки для подружнбого життя? Пропоную дізнатися вам на сторінках цієї шикарної книги:)
PS. в цілому роман сподобався, але, на жаль, відчуваю, що я не повністю осягнув те, що хотів донести автор до свого читача. мине кілька років, і я вже з новими думками та намірами підійду до прочитання цієї книги. тому, "Ніч лагідна", не прощавай, а лише до побачення! До зустрічі в майбутньому!)