
Ваша оценкаРецензии
killingdream12 июля 2012 г.Читать далееВи знаєте про правило перших 50-ти сторінок? Краще відкласти книгу, яка не подобається і не морочити собі голови. Ця книга мені не йшла, хоч як я не старалася читати її періодично і потрохи. Бувають вдалі трилогії чи взагалі серії, творіння Толкіна, Макса Фрая, т.п... А тут на фоні першої вдалої книги письменниці Смак свіжої малини , де відчувався ще запал авторки, цікавий стиль та оригінальність, маємо справу із пережованим матеріалом, переливанням з пустого в порожнє. Не люблю писати поганого про книги, але трапляються ж екземпляри, на які покладаєш надії, які в результаті не справджуються:(.
П.С. Третю книгу з "ягідної" читати зникло бажання (((.
18109
daim19 декабря 2012 г.Читать далееКнигу потрібно було назвати не "Тістечка з ягодами" (як апетитно звучить!), а "Недопечений пиріжок" - це більш відповідає дійсності!
Страшенно занудна і беззмістовна історія та зовсім не цікаві персонажі. Яке розчарування...
Дала почитати подрузі (думаю дай перевірю, може це тільки я така прискіплива ;)). Книженція повернулась назад рівно за два дні зі словами: "Що це ти мені підсунула? Як ЦЕ можна читати?". Ага, значить, не в мені проблема.
На цьому, певно, моє знайомство із Совою і завершиться.1772
strawberryTartt5 июля 2017 г.Ягодная молодость
Читать далееНе знаю, чем меня цепляет "ягодная" трилогия Изабеллы Совы: я определенно видала более захватывающие сюжеты и интересных персонажей. Только вот читая эти книги, я погружаюсь в подобие транса, на некоторое время оказываясь в мире, где встретить хороших людей очень просто, и все они друг с другом связаны.
Конечно, "Терпкость вишни" всегда останется моей любимой историей, там было попадание даже не в десятку, эта книга просто стала моей второй кожей (почему, можно узнать здесь). Только покопавшись в интернете, я поняла, что все три книги рассказывают о жизни женщин разных возрастов (студентки, выпускницы и девушки под 30). Любопытно, что и взрослели мы с героинями одновременно, и до последней книги я добралась, уже перевалив далеко за 25. Но, будучи человеком все забывающим и постоянно отвлекающимся, я только к середине поняла, что уже встречала героев раньше, именно в "Терпкости вишни", и была в щенячьем восторге от того, что эти истории переплелись. Я словно встретилась со старыми друзьями, вернулась на 9 лет назад и обрела собственный хэппи-энд.
Главной темой всей трилогии я бы назвала поиск своего предназначения, вопреки мнению родителей, якобы упущенному времени и бюрократической системе. А еще сосуществование со своей семьей, какой бы странноватой она не была, и умение беззлобно посмеяться над ними.
Была бы возможность - низко бы поклонилась в ноги переводчику (речь идет о переводе на украинский), потому что на 70% книги мне понравились языком, который был разнообразным и легким, остроумными диалогами и атмосферой, которую я не встречала, пожалуй, ни в одной книге. Пожалуй, ее можно назвать атмосферой молодости.P. S. Приятно сознавать, что за время, прошедшее между прочтением первой и последней книги, я побывала на родине автора:)
6392