АМтм

Хоча ці мої намагання щось раціоналізувати, звичайно, гівна варті...

"Побачити справжній пи*дець видавалося заманливим"

Їм здавалося краще загинути в стрімкому артистичному пориві під гусеницями танка, аніж потрапити в кадр живим, але непривабливо-безтямним, скажімо, під колесом "народного екіпажу"...

- Ого, ого, красівий какой, маладой, - тараторила одна із сіамських близнючок, хапаючи мене за руку, якою я саме намацував у торбі свої скарби. На голові у неї стирчало зелене клоччя. її сестра, червона й гладко зачесана, висловлювалася стриманіше й з осудом:
- Не "красівий-маладой", дурепо, а гарний та юний...
- А ти мнє, сука, нє указ!
- Указ чи не указ, а я таки старша.

"І це був чудовий майданчик, адже там, порпаючись у піску, малеча могла знаходити різні цікавинки — артилерійські снаряди, кулі, гранати і гранатомети, уламки гелікоптерів і танків, протипіхотні міни й прилади нічного бачення. А що все воно було несправжнім — виробництва все тієї ж «Тульской фабрики игрушек им. Бой-Желенского», — то забави були цілком безпечними, а в той же час розвивали у дітлахів чуття єдиної родини."

"Граючи наосліп, він відчував ці різномасті сили в їхній первозданній чистоті. Він не бачив тоді ані здибленої гриви коня, ані лискучих голівок пішаків, — але виразно уявляв, як той чи інший ментальний квадрат займає певна зосереджена сила, так що рухи фігур видавалися йому розрядами, блискавками, — і все шахове поле тіпалося від напруги, і він владарював над цією напругою, тут призбируючи, а там — вивільняючи електричну силу."

"В очах Леббенч (так непатріотично її прозвали) не було номенклатурної скорботи, однак грація її рухів (з якої проглядало ледь стримуване кунґ-фу-ціанство) свідчила не лише про належність до касти тайняків, а й про досить високий щабель агентурної ієрархії."

"Бо люди, які замовляють піцу, не викликають у мене, чесно кажучи, довіри. І симпатії не викликають"

— А чи знаєш, як тяжко ти ображена Богом?
— Твоя відповідь неполіткоректна, — пихато прорекла вона, і крильця її купальника залопотіли на вітрі.
— Та й твоє запитання не політ коректора, — у тон, луною відгукнувся я.

Перебути день відносно чесно не вдається майже нікому.