Москалиця

Немає межі жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки. Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір. Немає людини, здатної розгадати жінку, що тримає таємницю впродовж життя, як тримає власну честь... Кожна жінка могла би створити свою галерею подібних істин. Проте Марія Матіос в повісті „Москалиця” стверджує саме таку житейську філософію.

Рейтинг LiveLib

4,0

93 оценки

5
34%
4
37%
3
24%
2
5%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 111Хотят прочитать 45

Рецензии

vwvw2008
23 августа 2025
Якими винахідливими й відважними ставали люди, зусібіч оточені страхами, підозрами, доносами, зрадою й ненавистю!.. (c)
Цього року познайомилася з творчістю Марії Матіос. Її Солодка Даруся справила сильне враження, і «Москалиця» також не розчарувала.
Iмпонує автентичний стиль письма авторки, її вміння відтворити колорит українського села та непросту атмосферу радянського минулого. Хоча радянський період тут зображений радше тлом, він відчувається як одна з головних тем.
Головна героїня — жінка ексцентрична, своєрідна, із власними правилами життя, які викликають нерозуміння у «звичайного світу». Її образ вийшов живим і суперечливим, що робить книжку ще цікавішою.
Рекомендую тим, хто хоче поринути у відлуння радянської доби та відчути, як жилося у звичайному селі з його таємницями й непростими долями.
***Перевод
В этом году познакомилась с творчеством Марии Матиос. Её Солодка Даруся произвела сильное впечатление, и «Москалиця» тоже не разочаровала.
Импонирует аутентичный стиль письма автора, её умение передать колорит украинского села и непростую атмосферу советского прошлого. Хотя советский период здесь показан скорее фоном, он ощущается как одна из ключевых тем.
Главная героиня — женщина эксцентричная, своеобразная, со своими правилами жизни, которые вызывают непонимание у «обычного мира». Её образ получился живым и противоречивым, что делает книгу ещё интереснее.
Рекомендую тем, кто хочет окунуться в отзвуки советской эпохи и почувствовать, как жилось в обычной деревне с её тайнами и непростыми судьбами.

Прем'єра: "Москалиця" (Театр оперети)
Читать далее
26 понравилось
317
fleriana
24 ноября 2013
Самое страшное - просто бояться. Немотивированно, до глубины души, всю жизнь - так боится Северина, живя на самом краю леса всю свою несчастную сиротскую жизнь. Казалось бы чего бояться простой женщине-знахарке? А чего было бояться другим простым бедным людям "Золотого Вересня" 1939 года?
Не зря говорят, что от сильного страха очень тяжело избавится и он будет вместе с человеком до самой смерти - страх голода, страх войны, страх потери... И хотя большинство людей, переживших "Вересень", уже не боятся, но есть мы, третье поколение, которое страх несет в крови. И большое спасибо Матиос за то, что она не дает нам забыть этот страх, этот голос крови - нужно помнить, что бы не дать этому повторится второй раз. В особенности сегодня.
Читать далее
10 понравилось
494
Melkij_Parazit
2 октября 2018
Страх і самотність
Книжка про жінку і страх. І коли вже ніби і боятися нема чого, страх все одно живе у душі, спустошує зсередини... Маленьке віконце розміром з долоню - і майже все життя страх визирнути назовні. І ніби поважна вже жінка Северина Москалиця, похилого віку, життя прожито, нічого не нажито, і вікно вже мало не на всю стіну... А все одно - страх, страх, каяття за невчинені гріхи, непевність у тому, що ця влада таки надовго...
Сумно за непрожитим життям, ненародженими дітьми, незбудованою домівкою. Все життя прожити так, аби за тобою завтра не було ні сліду, ні згадки. Але ж прожити...
Та чи це життя? Або ж виживання? І що з нього, як по тобі і сліду не лишиться? Кому розкажеш свою правду? Кому накажеш не повторювати помилок? Кому загадаєш "ніколи більше"?
Сумно...

Читать далее
7 понравилось
988