От що зробив із Севериною задавнений страх і холодний розум: він зробив із живої людини людину, змерзлу до життя.
Вона ходить, дихає, дбає в свою дрібну господарку — та ніщо в ній не тремтить, не здригається, на світ Божий не проситься.
Ні сльоза.
Ні сміх.
Ні осуд.
Тільки мовчання й холодний розум ведуть її життям.
Може, тому й не задубіли її кості десь там у тамтім Магадані, де позамерзала половина Панської Долини.
... А коли думати дуже добре та казати самій собі правду, то страх її ніколи й не покидав.
І до сьогодні.
Вона до сьогодні чекає, що таки прийдуть і за нею.
... А вже як зовсім по правді... ну, зовсім-зовсім тихо, так, що й самій не чути... то Северина дотепер не вірить, що Україна — надовго.
Ваша оценка
vwvw200826 марта 2025
5 понравилось49
Romashka2814 июля 2012
Loreen15 мая 2023
smereka21 августа 2010