Цитаты из книги Москалиця

На цій землі чуже падіння не забувається ніколи.

Хто його знає? Казала колись їй мама Катрінка: не вір — не втратиш.

Проте, як з'ясувалося, ніщо не є таким мінливим, як життя людини, коли в нього непрошено втручаються інші люди.

Хіба годен щось розумне розказати тому, хто не має наміру слухати?!

То хто ж із розумних людей буде вірити, що Україна надовго, коли мало хто пам'ятає, що невинних людських кісток розкидано по її землі не менше, як листу?! Коли мало хто й знати хоче про вкорочені долі людей, які би жили й жили, коли б не армія вороніних...

І дочекалася. І прийшли. Чим вона краща від тих, хто також був не винен?

Діти! Навіть малі діти не пом'якшують серце цих мисливців на людей.

Прийшли зненацька, не дуже гучно, але, виглядало, що твердо. Проте ніхто ні з ким не воював. Навіть із бабами. Лише сказали, що власть тепер буде не цісарська і не королівська, а тільки наша.

Якими винахідливими й відважними ставали люди, зусібіч оточені страхами, підозрами, доносами, зрадою й ненавистю!..

Я тебе не питаю, як ти дивишся на москалів. Я питаю, як Україна на них дивиться і що з Україною буде!!!

Бо гріх брати до рук зброю — зброя умертвляє життя.

Боже твоя воля! Нібито, коли в хаті живе злодій, насильник чи інший людський кривдник, то ліпше, ніж жива твар.

Бо велика політика проторохкотіла, як завжди, безжальним возом по землях і людях

Казати можна тому, хто чує

Три чисниці до смерті — а вона ніби й не жила.

Людей мільйони, а заговорити нема до кого.

Або їй не все одно, що кажуть? Ніхто не знає про неї краще від неї самої!!!

Та що зробиш — судьба... І війна, згибла би була з нашої голови, дай Боже...

...її ім'я, в якому одночасно злилося її назвисько, й прізвисько, її фамілія, тавро й остаточний вирок — москалиця. Слизьке й холодне, ніби гадюча шкіра. Гостре, що піка. Безсердечно припечатане праведниками й праведницями Панської Долини в день її народження й тепер уже незмивне, як залишався незмивним дьоготь на хвіртці материного подвір'я ...