...Прочитавши пару рядків мене затягнуло. Книга легка для сприймання, тому що має дещо приземлений характер ( тут і далі я буду переважно аналізувати окремо повість) : розповідаться про життя звичайної молодої галичанки. Але це лише здається на перший погляд, бо насправді Отар на фоні стандартної побутовщини малює надзвичайно перфектно візерунки складної істини. Твір становить собою калейдоскоп переживань і відчуттів, спогадів головної героїні. Візуально у книзі відсутні діалоги, тому складається враження певної завуальованості сюжету, але , на мій погляд, це ще більше наближає до читацького катарсису( так я називаю певний вид екстазу, який виникає під час читання книги; це коли Ви так вчитуєтеся, що не помічаєте навколишньої дійсності). Книга написана в дусі реалізму. Автор не боїться бути відвертим перед читачами та героями власних творів. Мені сподобалася ця книга тим, що у ній немає оцього пустого пафосу, яким прикриваються багато сучасних письменників-безталанщин... Усе просто і водночас оригінально і вибухово. Повість крім завуальованих діалогів характеризується ще специфічними вставками, які можуть бути представлені або якимись філософськими подумками автора, або кумедними висловами, прислів'ями та інше, але обов'язково повинен бути зв'язок між вклинками і наступною думкою власне твору. Наприклад: "Ніс по-закладедобу дазивається "діс". Тоді від - головдий оргад, цедтр тяжіддя тіла. Коли діс закладає вдочі, сдяться важкі, задушливі сди. Баба каже - баледьке чортедя затискає діс долодькою." "Вона народилася на Великдень, тому з гордістю всім розповідає, що має День народження щороку інакший." "Некрасива візьме своє розумом; некрасива й дурна - працею; некрасива, дурна й ледача - щасливим випадком; ось хіба некрасивій, дурній, ледачій і безталанній не пощастить." "Зосередивши всю увагу на квадратному кілометрі старовини, ми несправедливо маловажимо сучасністю, частина якої - ми самі."
3 понравилось
