..."Останні рази їй нагадували, що вона галичанка, в такому контексті: вона мусить здобути блискучу освіту, аби бути гідною свого майбутнього - гіпотетичного - чоловіка. Галицькі дівчата вигідно відрізняються від східнячок якраз чудовим вихованням, моральністю й розумом. Ні, в цю казочку Квітослава більше не вірить. Так зване "здобуття освіти", як виявилось, полягає у щоденному висиджуванні й конспектуванні нескінченних лекцій із різноманітних, більш чи менш важливих, гуманітарних дисциплін. Усі ці записи, навіть коли їх увечері перечитувати, не залишали в пам'яті жодних слідів, тож усе одно перед екзаменами доводилось інтенсивно фарширувати голову знаннями, які назавтра танули, мов сніг. Для того ж, аби створювати враження інтелектуалки, досить було не надто багато говорити (а Квітослава й без того небалакуча), та ще деколи ненав'язливо вставляти: "ох, усе це таке амбівалентне" або ж "ну, не треба аж такого ніцшеанства". Та ще й ніколи, - це Галичина, дитинко, - не будеш певна, що розумні очі твого співрозмовника не є таким самим маскарадом."...