Цитаты из книги Drei Kameraden

Хіба в ще не зрозуміли, що ми живемо в епоху саморозтерзання? Багато чого можливого не робиться, і невідомо чому. Робота в наш час стала жахливою річчю, яка все інше подавляє - і лише тому, що багато людей не мають ніякої роботи.

В житті доводиться за все розплачуватись удває і втроє. Навіщо ж тоді коритись?

Можливо... Завжди це слово, без якого, здавалося, саме існування тепер неможливе! Упевненість - ось чого бракувало людям... Саме впевненності бракувало всьому і всім.

Може, нівіть усі ми не вміємо кохати. Я хочу сказати: як уміли колись. Але від цього ми кохаємо не гірше. Лише інаке. Тац інакше тільки ззовні.

Я найкраще відпочиваю у ліжку. Воно - мій притулук і захисток.

В намірах людина завжди велика. Але не в їх здійсненні. В цьому її привабливасть.

Я был в том добром, светлом настроении, какое испытываешь, когда выпил и уже преодолел хмель.

Але про лінь люди дадеко не все знають. Вона - джерело всякого щастя і кінець якої б то не було філософії.

-Але ж це, власне кажучи, ганьба - отак ходити по святій землі і майже зовсім нічого не знати про неї. -Значно більша ганьба, коли людина взагалі не знає, чого вона тиняється по землі.

Ми забагато знаємо, та замало можемо. Тому що забагато знаємо.

Мені і цей раз, як і завжди, приємно вразила оця її радість пробудження, я так любив у ній це... Бо я ніколи не прокидався радісний.

Ти й без того знаєш надто багато, щоб бути по-справжньому щасливим.

Коли розлютуєшся, то треба розважатись, а не злоститись на всіх і на все.

Життя барвисте, але, недосконале.

...ненавидів усю цю балаканину про злиття двох законах душ в одну, бо вважав, що двоє повинні лишатися двома, а не ставати одним, що треба якнайчастіше віддалятися один від одного, щоб зустрічатися знов і знов. Тільки той, хто часто, раз у раз самотніє, знає, що таке щастя з'єднання. Все інше тільки руйнує таємницю напруженого пориву. А що сильніше відкидало людину до магчних сфер самотності, як не вирпочуттів, не підкорення душевному заворушенню, не сила стихії, буря, ніч, музика? А любов...

Театри, концерти, кники - я вже втратив смак до всфх цих буржуазних звичок. Не ті часи були. Досить комедій розугрувалося в політичному житті, щовечора стрілянинадавала концерти іншого порядку, а велетенська книга людської недолі та злиднів вражала сильнше, ніж усі книгозбірні світу.

Віднині я розцюватиму кравців вище, як філософів. Вони ж бо вносять красу в життя. Це в сто разів цінніше, аніж найглибинніші думки!

І що то ви всі за люди, ви, молодь! Минуле ви ненавидите, сучасне - зневажаєте, майбутнє вам байдуже!

Таких жінок люблять довіку. Стороцентні жінки швидко надокучають. Повноцінні теж. А от "фрагменти" - ніколи.

Коли б ми не любили хоч трохи красу, все було б пропало.