За рекой, в тени деревьев. Иметь и не иметь

У мене свої скромні поняття про честь, котрі мені так само дорогі, як обом нам наше кохання. Одне неможливе без іншого.

- Ти навіть не уявляєш, як то іноді важливо щось висловити.

• Так, але значно важливіше писати це на папері.
• Ні, - мовила дівчина, - Я не згодна. Написане на папері нічого не значить, якщо слова не йдуть від самого серця.
• А що, коли в тебе немає серця або серце твоє підле?

- Навіть не думав, що ти б хотіла отримати в подарунок оте каміння!

• Не тому, що воно мені потрібне. А тому, що це подарунок, - на нього можна дивитись, про нього можна думати, коли надягаєш.

- Коли-небудь він володітиме всією Венецією.

• Не зовсім, - заперечив полковник, - Він ніколи не володітиме тобою.
• Ні, і ніхто інший, поки ти мене хочеш.
• Я хочу тебе, доню. Але не хочу тебе прибирати до рук.
• Знаю, - сказала дівчина, - за це я й люблю тебе!

- Ти моє сонце.

• Я хочу бути й місяцем.
• Ти й місяць, - сказав полковник. - І всяка інша планета, хоч я навіть не знаю, де вона. Боже мій, доню, якщо бажаєш, будь навіть цілим сузір'ям!

- Я тебе дуже люблю, - сказав полковник

• Я тебе теж, хоч не знаю, що воно значить по-америиканськи. Але я люблю тебе по-італійськи, всупереч ґлузду і бажанню.

- Ліпше годину побути левом, аніж все життя ягням.

• Краще померти стоячи, аніж плазувати на колінах. - додав полковник. - Але частенько доводиться й повзати на пузі, коли тобі загрожує смерть.

- Ну, як там справи в Трієсті?

• Приблизно так, як ви собі уявляєте.
• А я ніяк не уявляю.
• Ну, то й не дміться, бо надмете геморой.

Жодне з поранень не далося йому так взнаки, як перша - найважча - контузія. Отоді, - думав він, - я, певно, і втратив віру в безсмертя. Що ж, це таки чималенька втрата.

Сам він продовжував милуватися і місто здавалось йому так само прекрасним і хвилювало так само глибоко, як і тоді, коли йому було вісімнадцять. Тоді він, побачивши його вперше, більше серцем, аніж розумом, відчув, яке воно гарне.