Отзывы о книге Just After Sunset

Ожидала гораздо большего от нового сборника рассказов короля ужасов. Как-то все довольно пресно получилось, да и название "После заката" не совсем соответствует содержанию. Это даже не ужасы, а скорее драматичные истории с небольшими элементами мистики. Так что я немного разочарована, отсюда и оценка в три балла. Из всего сборника хотелось бы выделить только два рассказа: " Н." и "Взаперти". Их я проглотила на одном дыхании. Не смотря на разочарование, я все же надеюсь, что Кинг еще не раз порадует меня своими книгами!

Сборник мне понравился,рассказы в основном не страшные,но каждый по-своему интересен. Те,которые действительно держат в напряжении и пугают,это: "Гретель" - про маньяка и его жертву."Н." - про невроз навязчивых состояний. Больше всего мне понравились рассказы: "Немой", "Стоянка", "Вещи,которые остались после них", "Нью-Йорк таймс" по специальной цене", "Взаперти" -(хотя он очень противный,но смешной). Оценила нейтрально: "Уилла", "Сон Харви", "Велотренажер", "Аяна". Не очень понравились: "После выпускного" и "Кот из Ада".

Сборник Стивена Кинга «После заката»

Не могу назвать его самым любимым, так как запомнились всего лишь 2-3 рассказа из 13.

«Гретель» , «Н», «Немой» – мои любимые.

Прослеживается закономерность: чем длиннее сам по себе рассказ, тем сильнее он откликается. В противном случае не успеваешь проникнутся ни ситуацией, ни героями. Я же люблю описания, попытки вникнуть в психологию персонажа: как он пришел, к тому, кем стал? Какова его история жизни?

Люблю то трепетное ощущение, когда кажется, будто герой делится своей сокровенной историей, сотканной из боли, надежд, ожиданий, только с тобой...

Якщо чесно, вперше пишу відгук на збірку і якось не знаю, як до нього підступитись . Тож для того, аби не псувати вам враження від книги спойлерами, вирішила написати лише про два оповідання, які мені найбільше сподобались і запам'ятались.

"Речі, які вони залишили по собі".
Тут майже ніякої містики, але і без того буде до мурах по шкірі. В центрі уваги жахлива трагедія, що відбулась 11 вересня та сколихнула весь світ. Але бачимо ми її не зі сторони людини, що постраждала фізично, а навпаки - головного героя ЩОСЬ вберегло, він вижив і лишився на самоті зі своїм почуттям провини за те, що врятувався. Оповідання хоч і маленьке за обсягом, але багате за змістом. Воно трагічне, важке, але з промінчиком світла в кінці)

"Пекельний кіт" - легендарне для мене оповідання. Адже це перше, що я прочитала у Кінга. Лише уявіть зав'язку: багатій наймає кіллера, щоб вбити кота! Кота,Карл! Адже через цю тварину вже загинуло троє людей. Страшно, містично і дуже, як на мене, кінематографічно. Але ж мало! Цю історію, думаю, можна було розвинути до повноцінної книги...я б таку прочитала з задоволенням. Все, більше ні слова...краще самі почитаєте.

Загалом збірка мені сподобалась, тому що це цілих 13 "міні-книжок" короля).

Читали книгу?

Як ставитесь до короткої прози взагалі?

С одной стороны, я признаю, что он крутой большой писатель, у которого очень оригинальный взгляд и идеи, хоть он и немного «ремесленник», потому что очень продуктивен. С другой, читать его у меня не очень получается. Из романов были дочитаны только «Лангольеры» и сборники рассказов около 4-5 романов я начинала, но не дочитывала: бросала в пределах 50-60 страниц.

Почему так происходит я не знаю. Часто мотивацией для чтения становится просмотр фильма, но так как у Кинга в основном ужасы, смотреть их я не могу (да, я трус).

Поэтому я купила себе сборник рассказов «После заката», и просто надеялась почувствовать легкий испуг. Получилось ли?

Если вы ждёте от этого сборника ужасы про вампиров, оборотней, ведьм, экзорцизм и прочее — все мимо️ Кинг рассказывает не о страшном нечто, которое резко выпрыгивает, как в кино, а о людях и о том, что скрыто за гранью нашего понимания.

Сумасшедшие, маньяки, потусторонние миры, жизнь после смерти, чудеса — сборник «После заката», скорее, об этом. Может быть потому и было страшно при чтении лишь нескольких рассказов.

Всего в сборнике их 12. Часть их них прошла совсем мимо, потому что они не заинтересовывали и казались затянутыми. Другая часть переворачивала что-то внутри, что страшно становилось за себя, что ты сейчас дочитаешь рассказ и, зная то, что прочёл, сойдёшь с ума.

Из 12 рассказов мне приглянулось всего 4:«Уилла» — тут велик риск проспойлерить, поэтому молчу.

«Гретель» — рассказ, который требует экранизации, страницы листаешь быстрее, чтобы узнать, выживет ли героиня.

«После выпускного» — скандальный рассказ из сториз. Как ни странно, финал похож на то, о чем я когда-то сама хотела написать.

«Н.» — рассказ, от которого можно сойти с ума.

Очень мило читать про обстоятельства написания рассказов, что побудило придумать ту или иную историю. Стивен Кинг вообще очень мило общается с читателем со страниц книги.

Вперше читала коротку прозу Кінга. Оповідання автора так само прекрасні, як повноцінні романи. І цілковито згодяться для першого знайомства з творчістю майстра саспенсу. А ті, що обожнюють книги Кінга, точно не залишаться розчарованими.

Всього у збірці 13 оповідань. Досить містично. Як і сама мала проза. Не скажу, що всі оповідання мені полюбились. Частину я не до кінця зрозуміла, частина – пройшла повз. Однак тут є справжні перлини, які вражають та запам’ятовуються. Розповім детальніше про ті, що сподобались найбільше.

«Дівчина-колобок» Цю розповідь я просто прочитала на одному подиху. Після смерті дитини Емілі почала бігати. Біг став не просто новим захопленням, розрадою, а й частково хворобливим станом. Одного разу жінка потрапляє в пастку жорстокого вбивці, врятувавшись з якої може лише за одної умови – бігти. Якщо на мить зупиниться – шансів врятуватись більше не буде. Лише уявіть текст, в якому головна героїня біжить, а маніяк наступає їй просто на п’ятки! Аж в голова обертом йде.

N. Містик Кінг у ділі. Одна з наймістичніших історій у автора в цій збірці. Людей часто цікавлять питання: чи потрібна допомога психіатру? Чи може спеціаліст впоратись сам? І тут починається треш. Пацієнта мучать певні містичні події, не зрозуміло, чи це коїться в його голові, чи насправді. Психіатр намагається допомогти йому, але чи зможе? І що ж це за містична сутність з’являється на сторінках оповідання? Здається, після такого тексту й самому треба допомога психіатра.

«Пекельний кіт» Мені, як любительці котиків, було не дуже приємно читати це оповідання. Страшно. Проте воно дуже-дуже ефектне і моторошне. Кіт, який точно має коріння з самісінького пекла.

«Німий» Уявіть, ви підбираєте на вулиці німого та глухого чоловіка, аби підвезти і допомогти йому. У житті у вас явно не все ок, а тут цей чоловік мовчки сидить. Ви розповідаєте йому про все наболіле, він «слухає». Емоції розпирають. Ця розмова з незнайомцем призводить до певних подій. Дивних. І.. коротше, не буду спойлерити. Бо оповідання справді в стилі автора: несподіване, лякає, захоплює.

Із задоволенням продовжу читати малу прозу Кінга. Бо він точно майстер у всьому!

В рамках марафона #каникулыскингом я прочитала сборник рассказов "После заката", который состоял из 13 рассказов (+в конце есть сноски от автора, как пришла ему идея писать тот или иной рассказ)
Далее пройдёмся по списку и я приведу краткое содержание:
1. Уилла - Женщину, которая ушла с платформы, где люди ждали поезд (чтобы пересесть), ушёл искать муж. Она откроет глаза мужу на то, что с ними случилось на самом деле
2. Гретель - Женщина потеряла ребенка, начала бегать усиленно и так добежала до лапы маньяка.... как сложится её судьба в дальнейшем? Почитайте сами*)
Я БЫ ПОСМОТРЕЛА ЭКРАНИЗАЦИЮ