Собака Баскервилей. Знак четырех. Приключения Шерлока Холмса: Рассказы

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

«Собака Баскервілів» стала першою книгою про Холмса за майже десять років відпочинку від цього персонажа, під час якого сер Артур Конан Дойль зосередився на інших жанрах літератури. Та попри здавалось би жирну крапку у пригодах Шерлока, яку автор поставив оповіданням «Остання справа Шерлока Холмса», відомий детектив таки повернувся, та ще й не просто у більш звичному форматі короткої розповіді на 25-30 сторінок, але у вигляді повноцінної повісті на більш ніж 150 сторінок тексту.

І хоч ця повість написана як спогад Доктора Ватсона і ніяк не продовжує сюжет після «Останньої справи Шерлока Холмса», велику цікавість вона викликає з перших сторінок. Річ у тім, що повість ця — зовсім не схожа на попередні роботи автора, бо має зав'язку пов'язану з легендою. Артур Конан Дойль, який зазвичай старався розказати історії, які цілком можливі і в реальному житті, тепер пише про щось зовсім незбагненне з точки зору матеріального світу.

Одного дня за загадкових обставин помирає багатий представник аристократичного роду — сім'ї Баскервілів. За легендою, яку розповідаю Холмсу, лікар померлого, смерть була не простим збігом обставин, а наслідком нападу химерних розмірів собаки, яка переслідує дім Баскервілів на протязі багатьох років. Холмс, як людина науки, звісно виключає факт присутності надприродніх сил, проте що далі — то більше підстав задуматись про протилежне.

Після половини повість набуває присмаку жахів і автор не на жарт розкручує тему страху. Завдяки цьому, а також майстерно прописаним другорядним персонажам і розкішному опису похмурих місцин села, де відбувається , ближче до кінця атмосфера нагнітається і в голові будуються різноманітні теорії, кожна з яких не все пояснює. На щастя, в кінці автор дає вичерпне логічне пояснення всьому, що відбувається.

Как читатель детективного жанра я, в общем-то, новичок, но, откровенно говоря, рада, что не начала знакомство с этим жанром с творчества Конана Дойла, а в частности с этой повести. Детективы мне нравятся за загадки и сложные задачки, а здесь автор изначально лишил читателя возможности самому добраться до разгадки и всю интригу раскрыл чуть ли не на первых страницах.
И ещё не менее неприятное то, что здесь, в общем-то, сложно идентифицировать Англию конца XIX века, по описаниям это может быть любая другая эпоха, а то и альтернативная реальность.
Ну и главные герои... Возможно это фильмы Масленникова дают о себе знать, где Ливанов и Соломин совершенно невероятно сыграли культовых сыщиков, но так или иначе, а книжные Холмс и Уотсон совершенно не впечатляют - Шерлок кажется высокомерным и заносчивым, а Уотсона вообще сложно разглядеть.
В общем, неловко говорить такое о классике жанре, но я действительно не впечатлена и ожидала большего. Хотя возможно, возраст уже не тот, возможно, переросла я уже Дойла...а может и недоросла, чтобы оценить по достоинству, но так или иначе, а мне скорее не понравилось то, что я прочитала.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.

«Морський договір» — одне з найкращих оповідань циклу «Спогади про Шерлока Холмса». Тут знайдеться місце і закрученій історії, і цікавим особистостям, і неочікуваній розв'язці. Це одне з тих оповідань, де доказів настільки багато, що важко виділити важливі і другорядні. Внаслідок цього чим далі читаєш, тим більше заплутуєшся.

Сюжетна основа наступна. Колишній однокласник доктора Ватсона — відмінник і заучка Персі Фелпс написав листа, в якому просить навідати його, важкохворого, після нервового зриву, і привести з собою Шерлока Холмса, який би міг йому допомогти. Навідавши Персі, наші друзі стають слухачами історії, що трапилась з ним, коли він отримав секретне завдання від члену кабінету міністрів переписати важливий документ політичного вмісту. Персі з готовністю приступає до цієї важкої роботи, проте коли настає ніч, фізична втома поступово переборює його, тож він спускається за чашкою кави до охоронця, що внизу. Його він застає в глибокому сні, але раптом дзвонить дзвінок з кабінету, в якому Персі залишив недороблену копію документа разом з оригіналом. Розуміючи, що вони єдині, хто зараз мав право перебувати в приміщенні, Персі мерщій біжить назад до кабінету і застає все, як було. Окрім одного — оригіналу документа.Усвідомлючи небезпеку не лише для власної репутації, але й для політичного становища країни, Персі впадає у нервовий зрив, відходити від якого довелося кілька тижнів. І ось, Фелпс просить Холмса знайти документ, від якого залежить його кар'єра.

Що далі йде розслідування, то заплутанішою стає справа, і тим цікавішою є вона для Холмса, який цього разу мав нагоду проявити свої найкращі вміння і не змарнував її.

Необычный сюжет, интересные герои, красивейшие пейзажи и, конечно идеальное расследование... Шикарное произведение, что тут еще скажешь? Вы не увидите ни капли сходства с теми сухими рассказами, которые могли читать по хронологии написания цикла, разве что Шерлок остается все тем же Шерлоком. Здесь Вы наконец-то увидите блистательный ум и наблюдательность доктора Джона Уотсона (я ждала этого с самого начала чтения цикла), несколько неожиданных поворотов в сюжете, которых Вы явно не ожидаете встретить, красивейшая природа Девоншира, старинный родовой замок, топи, леса, болота и море логических заключений двух детективов - что еще нужно для души?!

Читайте, друзья, однозначно - читайте!

«Пригода клерка» — розповідь, яка з самого початку інтригує своїми здавалось би звичайними подіями. Клерк втрачає роботу через банкруство банку, клерк протягом тижнів безуспішно шукає нову роботу, клерк знаходить її. Аж тут раз, клерку пропонуються краще місце роботи, на яке він погоджується. «Я хороший спеціаліст, мою відданість справі цінують, тому нічого дивного», — думає він. Та почувши подробиці, умови на новій роботі здаються ну дуже вже добрими. Занадто, аби нічого не запідозрити.

Фінал же все розставляє на свої місця, дотримуючись найкращих традицій Дойля. І заразом показує, якими сильними можуть бути кровні узи.

Данная книга - это увлекательная история о событиях давних пор, это и легенда, и история темных веков, куда сэр Генри обещал провести электричество - изобретение "Эдисона и Свена". История ни на минуту не дает отвлекаться, история, которую хочется узнавать и узнавать. Ты будто участник-наблюдатель тех давних событий, будто вместе с Ватсоном бродишь по болотам, где происходят таинственные события. Порой неожиданные. Книга необычайно полно, красочно передает содержание этих приключений, захватывает. И она, как бы это не казалось странным, более увлекательна, чем фильм со спецэффектами. Здесь есть и любовь, и тайна, и детектив, полный классический набор и даже больше интересностей, для тех, кто любит такой сюжет, книга окажется лучшей находкой.

Вот так, в двадцать три года я познакомилась с творчеством Артура Конан Дойла и с его, уже ставшим классическим и хрестоматийным, Шерлоком Холмсом. Я, конечно, знала о нем, конечно, наслышана о его популярном методе дедукции, но я не смотрела экранизаций и не читала книг. Ну что ж, знакомство состоялось. И я этому очень рада!
На мой взгляд, "Собака Баскервилей", самая известная из повестей о Шерлоке и Ватсоне (а их всего четыре и большое количество рассказов). Даже тот, кто никогда не читал и не знал сюжета, слышал выражение "собака баскервилей" и имел представление о его значении. Что далеко ходить, таким человеком была и я.
А теперь со всей гордостью могу заявить - я прочитала эту книгу! И это прекрасный детектив, который держит в напряжении с самого начала и до последней строчки! Столько деталей, столько ниточек, столько событий и переплетений. И все так жизненно и естественно. Да, Конан Дойл непревзойденный мастер этого жанра! И я уже иду за остальными его книгами. Чего и вам желаю. Это будут увлекательнейшие вечера, я уверена.