Матрица безумия

Существует три основополагающий аспекта матери: её заботливая и питающая благость, её оргиастическая эмоциональность и её адские глубины.

В твоей груди, и только в ней, заключены все звёзды твоей судьбы

Що таке доля великих народів, як не підсумовування індивідуальних психічних змін?

Коли зламались усі основи й опори і вже ніщо нас не підстраховує, не обіцяє жодного, навіть найменшого укриття, щойно тоді виникає можливість переживання архетипу, який до того омменту приховувався у перевантаженому значеннями безглузді аніми. І це архетип сенсу, як і аніма - архетип життя.

Як у християнстві обітниця світської бідності відвертає наші чуття від благ світу, так і духовна бідність прагне зректися фальшивих багатств духу, аби віддалитися не лише від убогих залишків великого минулого, які тепер називаються "протестантською церквою", але й від спокус екзотичних ароматів, щоб зануритися в себе, де в холодому світлі свідомості порожнеча світу розширюєтся аж до зірок.

Витлумачення цього пережиття відбувалося на твердому підгрунті догми, яка свою асиміляційну силу довела тим, що задля захисту від жахливої життєвості видіння перетворила його на прекрасну наочність ідеї Трійці.

Ці образи завдяки столітнім зусиллям людського духу, були залучені до всеахопної системи світовпорядних думок і водночас представлені могутньою , вселенською, давньою поважною інституцією, яка зветься Церквою.

Що більше образи для нас звичні, то більш затертими видаються через постійне використання, так що від них залишається тільки банальна оболонка з її майже позбавленою сенсу парадоксальністю.

Чому ж психологія - наймолодша з-поміж емпіричних наук? Чому ми ще раніше не відкрили несвідоме, як і не підняли на поверхню його скарб вічних образів? Це пояснюється дуже просто: бо ми володіли релігійною формулою, значно чудовішою і всеохопнішою, аніж безпосередній досвід. Якщо ж для багатьох з нас християнське світобачення вже зблідло,то символічні скарбниці Сходу все ще сповнені див, які здатні ще довгий час живити нашу радість од споглядання їхніх нових убрань.

Що чудовіший, що величніший, що всеосяжніший колись посталий і переданий образ, то віддаленіший він від особистого досвіду. Ми лише можемо ним пройнятися і вслухатися в нього, однак сам прадосвід уже втрачений.

Усі міфологізовані природні процеси...- це не стільки алегорії власне цього обєктивованого досвіду, скільки символічне вираження внутрішньої і несвідомої драми душі, яка збагачує людську свідомість шляхом проекції, тобто віддзеркалюючиь у природних подіях.

Примітивна людина спершу мало зацікавлена в об'єктивному поясненні примітивних речей, натомість вона має доконечну потребу - або, коли точніше висловитись, її несвідома душа нездоланно прагне - асимілювати в душевні події увесь зовнішній чуттєвий досвід.

Архетип по суті своїй представляє несвідомий зміст, який щойно стає сприйнятий і усвідомлений, змінюється відповідно до індивідуальноїсвідомості, у якій він зринає.

Человек не должен никогда забывать, что мир существует только благодаря равновесию противоположностей: рациональное уравновешивает иррациональное.

Я приучил себя к тому, что существую одновременно как бы на двух уровнях сознательном, когда я хочу и не могу что-либо понять, и бессознательном, когда нечто мне ведомо, но не иначе как во сне.

Как, например, возможно полностью осознать национальные особенности, если мы не можем взглянуть на свой народ со стороны? А это означает - смотреть на него с точки зрения другого народа.