Москва 2042

Звабити одну людину ідіотською ідеєю набагато важче, ніж увесь народ.

Пропагандисти мене до загину цитували: "Як правильно вказав, як мудро зауважив наш славетний Геніалісимус, далі так жити не можна, нумо щось зробімо, працюймо по-новому". І цими словами все скінчалось.

Якщо експериментатор проводить свою пробу чесно, будь-який результат він має сприймати таким, яким він є.

Усі ці люди від Маркса й до мене, затруївши комунізмом людство, надали йому можливість переслабувати цим недугом та виробити імунітет, котрого, можливо, вистачить на багато поколінь вперед.

Дійсність - це лише картина, котру нам малює наша уява.

Але я достеменно відав, що божевільні, відчуваючи небезпеку отримати кулаком у зуби, можуть бути вельми розумними та обачливими.

Розпинати на хресті - діло не християнське. Інша справа - спалити живцем чи настромити на палю.

Якщо люди не рівні в житті, вони мають біти рівні бодай у смерті.

Народні маси, вони взагалі лицемірні.

"Ковбаса делікатесна м'ясна з риб'ячого борошна"

У цій країні вже ніхто не знає, хто він насправді.

Жалість є дурним і даремним відчуттям. І жалільники - це найшкідливіші люди.

Річ у тім, що багато людей порушують закони й встановлені правила поведінки, бо кожен із них думає, що він, власне кажучи, не так вже й багато втрачає. Така людина думає: що б я не вчинив, що б зі мною не зробили, я все одно помру. Усвідомлення неминучості смерті робить деяких людей безстрашними й навіть відчайдушними.

Вся суща реальність - це плід чиєїсь видумки. Видумка народжується з нічого, а далі втілюється в життя і виявляє прагнення до саморозвитку.

- Ти хіба не стрічав людей, котрі втішаються тим, що перебувають на самому дні? Вони завжди виправдовують свої невдачі несправедливою побудовою суспільства, своєю абсолютною чесністю, скромністю і взагалі непересічністю.

Те, що привілейовані ніколи не бажають відмовлятися від своїх привілеїв, це кожному дурню ясно. Для цього зовсім не потрібно проникати глибоко в людську психологію.

Наш світ є плід Вищого Задуму. Бог задумав цей світ, заселив його нами й розрахував, що ми житиммемо у відповідності із Задумом. Але він не наділив нас здатністю розуміння Задуму, і ми стали поводити себе не за задуманим, а як трапиться й навіть вийшли з-під контролю. Те саме відбувається і з письменником. Він створює уявний світ, заселяє його героями, чекає від них певних вчинків, а вони витворяють чорт-зна що і, зрештою, спотворюють задумане.

Жодних галюцинацій не існує. Просто той, в кого галюцинації, бачить те, чого ми не бачимо, а ми бачимо те, чтого не видно йому.

- Ну як же, - сказав розгублено, - мені здається, що у всіх книгах, навіть у щонайкращих, якісь недоліки все-таки є.

• Звичайно, є, - погодився я охоче. - В усіх книгах, крім моїх. Бо я, коли пишу, я всі недоліки відразу викреслюю й залишаю одні лише достоїнства.

Але річ у тім, що, як показує нам історичний досвід, саме абсурдні чи, навіть сказати точніше, ідіотські ідеї легше за все оволодівають розумом мас.