Algernon, Charlie, and I: A Writer's Journey

Я ухитрился всего лишь разместить локоть на поручне ее кресла, но руке тут же пришлось покинуть завоеванное место - мне срочно потребовалось вытереть пот с лица.

Когда любишь кого-то, ты его любишь, и, если ничего больше не можешь ему дать, ты все-таки даешь ему свою любовь.

- Я розумію.

• Нічого ти не розумієш, тому що відбувається це не з тобою. Зрозуміти можу тільки я сам. Ти тут ні при чому.

Я боюся. Ні життя, ні смерті, ні порожнечі, але відкриття того, що мене ніколи не було.

Було б набагато краще, якби вона не зважала на лікарів, вчителів та інших людей, які так поспішали переконати її, що я дебіл, і не відверталася від мене, даруючи мені щоразу менше й менше любові, тоді як я потребував більше

- Чому ти не дивишся на мене? Прикидаєшся, що мене не існує?

• Ні, Чарлі, - прошепотіла вона, - я вдаю, що не існує мене..

Я схожа на людину, яка проспала півжиття, а тепер намагається дізнатися, ким вона була, поки спала.

Річ не в цьому. Мене непокоїть, що я не можу виразити словами те, що почуваю.

Я відкрив, як людина може почати зневажати саму себе. Це відбувається, коли вона усвідомлює, що чинить неправильно, але не може зупинитися.

Ескалатор йде вниз. Якщо я буду стояти на одній сходинці, напевно спущуся до самого дна. Якщо побіжу вгору, то не виключено, що залишуся на тому ж самому місці. Значить - вгору, чого б це не коштувало.