Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры

На самом деле описание этой книги содержится в подзаголовке. Суть в том, что структура личности представленная в трехзвеньевом варианте ребенок-взрослый-родитель хорошо работаетв плане понимания читателя. Интуитивно даже без большого знания психологии нам импониует изящество подобного объяснения. И Рассмотрев себя в той или иной ситуации взаимодействия в разных условиях с разными людьми мы согласимся что что-то в этом есть. И начальное обяснение стимула и реакции тоже вроде как достаточно понятны. а вот далее описание игр лишается понятности наглядности и представимости. лишь некоторые из представленных игр описаны так что какое-то минимальное представление понимается. Но по большей части это наброски которым не хватает подробнестей. По итогу прочтения понимаешь, что сама концепция игр и выгоды от их участия для каждого участника есть, но дальше наброска эту концепцию уловить не получается. И автор в этом не старается помочь что с некоторой точки зрения может и неплохо и подталкивает к самостоятельной работе по выявлению некоторых элементов игры в своей жизни. Концовка понравилась тем что дает простой совет как избежать игр. Осознанность-спонтанность-близость. Хороший совет. Который сложно достигается.

Я знала, що книги з психології - «не мой конёк», проте ця книга була на слуху декілька років. Я от собі подумала, що треба нарешті й мені побачити, що в ній такого.
⠀
То чому не склалось?
⠀
Насамперед, я не змогла нічого розгледіть, бо майже нічого не зрозуміла. Занадто складна мова, подача інформації. Я не психолог. І всі ті дефініції для мене були надскладними, у речення вони не в‘язались, а що вже говорити про весь текст загалом:seenoevil:.
⠀
Ігри в Еріка Берна - це певні сценарії, які можуть бути реалізовані під час комунікації між людьми. Вони допомагають розібратись у вчинках та діях людей, зрозуміти розвиток перспективного спілкування. Мені здається, що моделі ігор, згадані автором, не зовсім відповідають нашому менталітету. Декілька б підійшло. Проте не більше. Факт лишається фактом.

Цю книгу видатного психотерапевта Еріка Берна я прочитав до кінця лише з третього разу. Тут не йдеться про легеньку психологію на рівні дописів у Фейсбуці, це закінчена праця, яку треба читати вдумливо та уважно.

Книга написана науковою мовою і абсолютно не адаптована для миттєвого сприйняття пересічним читачем. Якщо ви вирішите її прочитати, то будьте готові до того, що потрібно буде багато термінів розшифровувати в словнику та тримати біля себе записник, щоб уловлювати суть.

Автор розвиває ідею, що наша поведінка в різних ситуаціях являє собою певні ігри, в які люди «грають» підсвідомо щодня. Він присвоює кожній грі свою назву, дійових осіб і суть. В деяких іграх можна впізнати себе, рідних, друзів або знайомих. Ігри поділяються на декілька категорій: життєві, подружні, командні, сексуальні, ігри під час психотерапії, ігри нижчого світу та «гарні» ігри.

Не зважаючи на велику кількість теорії і маленьку частину прикладного матеріалу, я виокремив такі думки:

️Кожна людина має три внутрішні стани: батько, дитина та дорослий. На практиці це виглядає так, що на різні подразники ми реагуємо таким чином, як відреагували б наші батьки (в ситуаціях пов'язаних з навчанням, вихованням, турботою), або так, як ми вчинили б в дитинстві (імпульсивні вчинки). Ну і звичайно як доросла людина, що є «золотою» серединою двох станів і полягає в тому, що ми приймаємо свідомі рішення на основі отриманої і проаналізованої інформації .

️Багато людей використовують власні схеми поведінки задля того, щоб маніпулювати іншими і досягати своїх цілей. Достатньо один раз проаналізувати їх, спробувати подивитися на звичні ситуації під іншим кутом і все зміниться.

️Найголовніше - це завжди бути собою і не грати в ігри ні з іншими, ні з самим собою.

Якщо ви хочете більше дізнатися про міжособистісні конфлікти, вплив закладених в дитинстві установок на доросле життя і розпізнавати різні подразники, то книга вам однозначно сподобається️

Ще більше оглядів на книги українською https://t.me/ka1dzen

По мнению Эрика Берна в каждом из нас есть три части личности: Родитель, Взрослый и Ребёнок, и когда мы не знаем какое решение принять, то это решение уже было принято нашим внутренним ребёнком.
⠀
Эта книга о всевозможных играх (в алкоголика и спасителя, в жертв, вредителей и т.д.) и о том, как наши родители закладывают в нас программы и мы живем по их сценарию или антисценанию.
Довольно полезные темы, правда?
Но чтобы разобраться в теме и понять, как же выйти за рамки сценария, нужно сначала пробраться сквозь дебри лишних терминов и схем.
Давно мне не попадалась настолько нудно и замудренно написанная книга.
Мне так не понравилось, что я даже не вынесла для себя почти ничего полезного. Все написано как-то отстранённо и далеко от реальности. Даже актуальные для меня игры, были описаны как будто не о настоящих людях, ситуации и примеры совсем не вызвали понимания, что это все происходит с реальными людьми. Мне даже хотелось взять эти игры и придумать им более жизненные ситуации.
Тема очень актуальная и интересная, но подача совсем мне не подошла, возможно в будущем я перечитаю некоторые главы, об определённых играх. Но пока планирую разбираться в этой теме, с помощью других авторов.
Моя оценка 5 из 10