— ... Кожного ранку о дев'ятій годині ти читатимеш мені, а до дев'ятої приведеш свою кімнату в порядок. По середах і суботах з половини десятої Ненсі вчитиме тебе готувати на кухні. Іншими днями в цей час я вчитиму тебе шити, так що після обіду ти зможеш займатися музикою. Я постараюся якомога швидше найняти для тебе вчителя, — рішуче розпорядилась вона, підвівшись зі стільчика.
— Але ж, тітонько, у мене зовсім не буде часу просто жити! — налякано скрикнула дівчинка.
— Жити? Що ти маєш на увазі, дитя моє? Ти житимеш весь цей час!
— Звичайно, я буду дихати, коли вчитимуся цьому всьому, тітонько Поллі, але не житиму. Розумієте, коли спиш, то також дихаєш, але не живеш! Жити означає робити все, що захочеться: гратися надворі, читати (про себе, звичайно), лазити по скелях, теревенити зі старим Томом у саду, і з Ненсі, дізнаватися все, що тільки можна про людей, будиночки, які розташовані там, на чудових вуличках, які я вчора проїжджала. Ось що для мене означає жити.