Чарли и шоколадная фабрика / Charlie and the Chocolate Factory

– Понятия не имею, – сказал мистер Вонка. – Да и какая разница? Ведь мы быстренько откормим его. Достаточно дать ему тройную дозу сверхвитаминизированного шоколада. Мой сверхвитаминизированный шоколад содержит огромное количество витамина А, а также витамина Б. А еще в нем есть витамины В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л, М, Н, О, П, С, У, Ф, X, Ц, Ч, Ш, Щ, Э, Ю, Я. Нет только двух витаминов: витамина Т, потому что от него ужасно тошнит, и витамина Р, потому что от него на голове вырастают рога. Зато есть очень небольшое количество самого редкого и самого волшебного из всех витаминов – витамина ВОНКА.
– А как он подействует на Майка? – спросил мистер Тиви.
– Под воздействием этого замечательного витамина пальцы на ногах вытянутся и станут такой же длины, как на руках...

Ведь что творится в нашем мире
Практически в любой квартире?
Везде, куда ни бросишь взгляд,
Мы видим, что они сидят,
Уткнув носы в телеэкраны,
И, как безмозглые бараны,
Все смотрят, смотрят целый день
На эту муть и дребедень!
Конечно, матери спокойней
Знать, что они на подоконник
Не влезут и наверняка
Не разнесут весь дом, пока
Она на кухне варит ужин
Иль затевает ссору с мужем.
Но спросим мы без громких фраз,
Подумала ль она хоть раз,
ЧТО ДЕЛАЕТ ПРОКЛЯТЫЙ ЯЩИК
ИЗ НИХ КРЕТИНОВ НАСТОЯЩИХ?
ЧТО ГУБИТ ОН, КАК ЛЮТЫЙ ТАТЬ
СПОСОБНОСТЬ МЫСЛИТЬ И МЕЧТАТЬ?
ЧТО ДУШУ ЮНОГО СОЗДАНЬЯ
ОН ЗАСОРЯЕТ ВСЯКОЙ ДРЯНЬЮ
И РАЗМЯГЧАЕТ СЛОВНО ВОСК
ОН НЕОКРЕПШИЙ ДЕТСКИЙ МОЗГ?
ЧТО, МИР ЧУДЕС ИЗБРАВ МИШЕНЬЮ,
ОН ПЫЛ ЖИВОЙ ВООБРАЖЕНЬЯ
УНИЧТОЖАЕТ НАВСЕГДА?
Но спросят нас; «А чем тогда
Малюток наших хоть немного
Развлечь?» И мы ответим строго;
«А в вашем детстве золотом,
Когда не ведал мир о том
Злокозненном изобретенье,
В чем было ваше развлеченье?
Забыли? Мы напомним вам!
Мы скажем громко, по слогам:
ВЫ-КНИ-ЖКИ-БЕЗ-КОН-ЦА-ЧИ-ТА-ЛИ!
И прочитав одну, хватали
Другую!» Что там говорить!
Без книг не мысля дня прожить,
Свой дом — от детской и до спальной —
Вы превращали в зал читальный!
Везде — по стульям и столам —
Валялись книги тут и там.
…
О, Боже мой! Какие книжки
Читали с молодых ногтей,
Отцы сегодняшних детей!
Нет, мы отнюдь вас не неволим,
Но просим, заклинаем, молим:
ДОЛОЙ ИЗ ДОМА ЭТОТ ГРОБ!
А на пустое место (чтоб
Не пропадать ему без толку)
Вы книжную повесьте полку
Для неразумных ваших чад.
И пусть сперва они кричат,
Визжат, пихаются, дерутся,
Брюзжат, брыкаются, плюются —
Мы обещаем вам: пройдет
Каких-нибудь дней пять и от
Ужасной, нестерпимой скуки
Возьмут паршивцы книгу в руки!
И вскоре каждый сорванец
Понять сумеет наконец,
Как пошло, глупо и бездарно
Он проводил еще недавно
Свои досуги. Что за хлам
(Разврат с занудством пополам)
Он по утрам и вечерам
Смотрел по каждой из программ!
И он спасибо скажет вам,
За то что вы рукой железной
Спасли его над этой бездной.

- Повторюємо день і ніч
найважливішу в світі річ:
НЕ ТРЕБА дітям дозволяти
до телевізора сідати.
Цю штуку хай би взагалі
не знали дітлахи малі.
По всіх світах, з самого рана
вони сидять біля екрана
і не відходять до півночі,
аж їм на лобі лізуть очі.
(Ми якось у одній з кімнаток
знайшли таких очей десяток. )
Сидять незмигно і статично,
неначе в трансі гіпнотичнім,
сидять, неначе наркомани,
і всотують теледурмани.
Вони стають, звичайно, милі -
такі чемненьки, неспесиві,
не б'ються і не бешкетують,
вас не чіпають, не дратують,
так все снодійно і похвально...
І це, по-вашому, нормально?
Чи знають татусі та мами,
що робить телик з дітлахами?
У ГОЛОВІ СТАЄ В НИХ ПУСТО!
ГНИЄ УЯВА, МОВ КАПУСТА!
УСІ ЗНИКАЮТЬ ПОЧУТТЯ
Й ТАКЕ ТУПЕ СТАЄ ДИТЯ,
ЩО НЕ СПРИЙМАЄ ЧАРІВНІ
КАЗКИ, ФАНТАЗІЇ Й ПІСНІ!
А МОЗОК, ЯК ШВЕЙЦАРСЬКИЙ СИР,
У МОЗКУ ТІМ - МІЛЬЙОНИ ДІР...
ПОРОЖНІ ОЧІ, ЗГАСЛИЙ ЗІР!

"Гаразд, - ви скажете, - ми згодні
екран розбити хоч сьогодні,
та як ми будем розважати
своїх дітей? Чим забавляти?.."
У відповідь спитаєм вас:
"А що робили діти в час,
коли потвор цих не було?
Що втіху й радість їм несло?"
Забули вже? Вам нагадати?
Ми ладні по складах сказати:
ВО-НИ... ЧИ-ТА-ЛИ... КНИ-ЖЕЧ-КИ!
Байки ЧИТАЛИ, казочки,
Історії ЧИТАЛИ різні,
ЧИТАЛИ зранку і допізна!
В дитячій скрізь книжки сояли,
і на підлозі теж лежали!
І на столі, і біля ліжка
дітей чекала гарна книжка!
Казки чарівні, фантастичні,
дракони в них, кити незвичні,
пірати, острови скарбів,
принцеси з чарівних країв,
розбійники і кораблі,
слони, цигани, королі.
І людожери на вогні
готують щось у казані.
(Як пахне! Що це - з кмином юшка?
Та ні, це хлопчик-нечемнушка!)
Аж перехоплювало дух
від тих книжок... Ось Вінні-Пух
он Білосніжка йде по лісу...
Ось Гулівер веде Алісу
у Дивосвіт, і прямо тут
до них підходить лілпут.
Ген Королева виглядає
чи знайде Герда свого Кая...
Таке, готуючись до сну,
читали діти в давнину!..

Тому вас хочемо благати -
той ящик - викиньте із хати!
Вночі! Дитя щоб і не знало,
що телевізора не стало!
Як бути вам з пустим кутком?
Зробіть полицю, і рядком
заставте ви її книжками!
Хай діти тупають ногами,
хай вередують певний час,
за ноги хай кусають вас -
не бійтеся, за тиждень-два
прочиститься їм голова,
і диво станеться - овва!
Не знаючи, що їм робити,
потягнуться до книжки діти.
Ще тиждень-два - і відірвати
від книг не зможе й рідна мати!
Читання знову стане в моді
і буде їм збагнути годі,
чим вабило оте залізо,
що називали телевізор!
І будуть дуже вдячні діти,
що ви таке змогли зробити.