Страдания юного Вертера. Фауст

И кого считать первым? Того, по-моему, кто насквозь видит других и обладает достаточной властью или достаточно хитер, чтобы употребить их силы и страсти на осуществление своих замыслов.

Закон міцний, та ще міцніш нужда.

Так мало хто пізнать хоч дещо зміг,
Та й ті провидці, серцем необачні,
Несли свої думки юрбі невдячній;
За те й палили, розпинали їх.

Пергаментом жаги не втамувати,
Не в нім свята, жагуча течія;
Повік тобі на спрагу знемагати,
Коли суха душа твоя!

Шукай заслуги не в словах,
Не шийся в галасливі блазні!
Як розум є в твоїх речах,
То будуть без окрас виразні,
Бо для правдивих мудреців
Не треба вишуканих слів.
Всі ваші фрази дуті, беззмістовні,
Цяцьковані, бруднючо-пишновомовні, -
То вітер лиш, що десь між верховіть
Сухим осіннім листям шарудить!

Чого сьогодні не зробили, те завтра не прийде само!

Що в глибині грудей у нас постало,
Що, тремтячи, зірвалось на уста,
Невдало раз, а інший раз і вдало, -
Поглине все хвилина зла й пуста;
А що рокИ у серці визрівало,
В довершене творіння вироста,
Примарний блиск живе одну хвилину,
Правдивому - нема в віках загину.

Конечный вывод мудрости земной:
Лишь тот достоин жизни и свободы,
Кто каждый день идет за них на бой!

Глупцы! Судьба своих даров,
Заслуг не видя, не истратит!
Имей вы камень мудрецов –
Для камня мудреца не хватит.

За много дел ты сразу не берись:
Ведь заслужить сперва должны мы сами
Дары земли достойными делами.
Добра кто хочет, должен добрым быть;
Кто жаждет благ, тот должен дух смирить;
Кто алчен вин, тот у тисков трудися;
Кто ждет чудес, тот верой утвердися.