Страдания юного Вертера. Фауст

Клену я все, що нам скрашає

Життя земного тужний бран!

Прокльон бучному гордуванню,

Що дух ним сам себе п'янить,

Прокльон людському сліпуванню,

Що нас обманює щомить!

Прокльон вам, мрії славолюбні,

Бажання ввічнити ім'я,

Прокльон вам, пута злудні, згубні —

Робота, влада і сім'я!

Прокляття золоту, мамоні,

Що завдає нам тьму турбот

Або колише нас на лоні

Розкошолюбних насолод!

Я шлю прокльон любові щирій,

Смачному соку виногрон,

Я шлю прокльон надії, вірі,

Й терпінню надто шлю прокльон!

Да, но что значит - знать?

И посрамлён да будет сатана!

Знай: чистая душа в своём исканье смутном

Сознанья истины полна!

Слушать нам всего приятней то, чему нельзя поверить.

В великом нет насилья.

Каждый клок земли годится, чтобы жизнь цвела на нём.

Елену вызвать – нужно тут отваги
Поболее, чем вызвать на бумаге
Богатства призрак.