Цитаты из книги Аня из Авонлеи

Августовский день, когда голубая дымка окутывает покрытые золотистой пшеницей холмы и лёгкий ветерок таинственно шепчет в тополях, а чуть волнуемый им пурпур маков вспыхивает ярким пламенем в дальнем уголке вишнёвого сада на тёмном фоне молодых елей, — такой августовский день больше подходит для грёз, чем для занятий мёртвыми языками.

жизнь, не позволит тебе навсегда остаться несчастной и будет усердно стараться сделать тебя довольной и спокойной, даже если ты полна решимости вечно быть романтичной страдалицей…

Я нелюблю людей, у которых совсем нет недостатков. По-моему, человек без единого недостатка наводит страшную скуку.

«Старий лад поступався місцем новому, - думала Енн із легким смутком, що оселився в її серці поряд зі щастям і радістю. - Зміни – то не завжди приємно, але геть завжди цікаво, - замислено мовив пан Гаррісон. – Двох років достатньо, щоб усе лишалося без змін. Коли довше – воно мохом береться».

« - <…> У Майри Джилліс було до весілля тридцять вишитих серветок, і я хочу мати стільки ж. - Так, не можна вести господарство, коли маєш усього тридцять шість серветок, - мовила Енн серйозно, проте в очах її спалахнув пустотливий вогник».

«… люди неминуче приносять погані звістки, коли стверджують, ніби це обов’язок їх примушує щось тобі повідомити… Чому вони не почуваються зобов’язаними казати приємні речі?»

«Добре в цьому світі те, що тут завжди наставатимуть нові весни».

«[Пані Лінд] Казала, що як чекаєш приємного, то неодмінно так чи інакше розчаруєшся. Може, це й правда, та й у цьому є щось хороше. Прикрощі теж не завжди виправдовують очікування, і майже щоразу все виявляється значно краще, ніж можна було сподіватися».

«- … Тобі щастить на пригоди, Енн. - Декому це вдається заввиграшки, - безтурботно відказала Енн. – Цей дар або є в людини, або його нема».

...если не выйдешь замуж, то тебя будут называть старой девой, а если выйдешь, то муж будет тобой командовать, но, став вдовой, можно избежать обеих этих неприятностей.

—Этот мир был бы гораздо интереснее — хотя он и так очень интересный, — если бы люди откровенно высказывали вслух свои подлинные мысли. — Я думаю, многим из них пришлось бы тогда уносить ноги, пока целы, — промолвила мудрая Джейн. — Может быть, и так, но это была бы их собственная вина: зачем у них такие скверные мысли?

- А какое это чувство, когда помолвлена? - спросила Аня с любопытством. - О, это зависит от того, с кем быть помолвленной.

У пані Лінд поради - мов перець: у малих кількостях добрі, а в тих, що вона видає - геть нестерпні.

«Часом я думаю, що друзів мати не варто. Усі вони йдуть із твого життя, лишаючи по собі тільки рану, що болить сильніше за порожнечу, котра була до їхньої появи».

«… Енн верталася з узбережжя… понад Озером Осяйних Вод, котре людям, позбавленим уяви, було відоме як ставок Баррі».

«… тут, у лісі, я уявляю зовсім інше – що я дріада й живу в старій сосні, чи маленький бурий ельф-лісовичок із парасолькою з пошерхлого листка. Берізка, яку я поцілувала, - це моя сестра. І хоч вона – рослина, а я – дівчина, то невелика різниця».

«Деві не мав журби, котрої не могло би розвіяти сливове варення».

«- … Енн, я дуже страшно голодний, ти не уявляєш наскільки. - Зараз дам тобі хліба з маслом. <…> - Але я голодний не до хліба з маслом, - невдоволено відказав Деві. – Я голодний до сливового пирога».

«… руками скубу птицю, а в уяві блукаю Чумацьким Шляхом».

Ее советы совсем как перец: хороши в малых дозах, но обжигают в тех, которые она предлагает.