А знаєте, що я думаю про місяць, дорога вчителько? Що це -- маленький золотий човник, повний снів.
-- А коли він зачепиться об хмару, сни випадають із нього й потраплять до нас.
-- Саме так. Ви все знаєте, дорога вчителько. Я ще думаю, що фіалки -- це маленькі клаптики неба, які впали, коли янголи вирізали дірочки, щоб крізь них мерехтіли зорі. А жовтці виткані зі старих сонячних променів. А духмяний горошок перетвориться на безліч метеликів, коли потрапить у рай. Ви вважаєте ці думки чудними, дорога вчителько?
-- Ні серденько, зовсім вони не чудні. Це прекрасні думки, дивовижні для маленького хлопчика, а ті, кому їх мати не судилося, хоч би як вони намагалися, вважають їх чудними. Але не зрікайся своїх думок, Пол. Я вірю, що колись ти станеш поетом
.