Цитаты из книги Оргія

Німого в лісі в нас нема нічого.

Лісова пісня

Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.

Кохання - як вода - плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал - воно кипить, а стріне холод - стає мов камінь.

Но обходи людские тропы, дочка! По ним не воля ходит – там печаль Несет свой груз. Ты обходи их, дочка! Раз только ступишь – и пропала воля!

Стара верба, смутна береза навіть у златоглави й кармазини вбрались на свято осені. А тільки ти жебрацькі шмати скинути не хочеш, бо ти забула, що ніяка туга краси перемагати не повинна.

Не поет, у кого думки Не літають вільно в світі, А заплутались навіки В золотії тонкі сіті.

Давня казка

Самій не довго збитися з путі, Та трудно з неї збитись у гурті.

Мій шлях

Герой користі не шукає зроду

Ми, журналісти, в повному значенні цього слова, – машини. Робота нелюдська, рух несамовитий, тим часом одна шруба зломиться – і все пропало.

Добраніч, сонечко! Ідеш на захід... Ти бачиш Україну — привітай!

Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі.

Давня казка

"Наше бідне покоління стільки вже ганьби прийняло за необачність, егоїзм, що нарешті задумало поправити свою репутацію і поставило ребром питання про спадковість. Се, панове, варто давньої християнської філософської моралі. Закон причинності, спадковість, виродження – от наші нові боги…"

Права без обов'язкiв - то сваволя.

Словами серденька не одурити…

Любов

Він не виховував мене, він просто любив мене.

Орест

По-моєму, се найкраще виховання.

Гомоніла твоя кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною.

Спочиваєш ти, наш батьку, Тихо в домовині, Та збудила твоя пісня Думки на Вкраїні.

Хай же промінь твоїх думок Поміж нами сяє, «Огню іскра великого» Повік не згасає!

Щоб між нами не вгасало Проміння величне, Ти поставив «на сторожі» Слово твоє вічне.

На роковини Шевченка

К о м а н д о р I ви могли дозволити… А н н а Мiй боже! Хто ж дозволу на сiї речi просить? Се, може, та кастiльська етикета наказує звертатися до дами: "Дозвольте, панi, стати на колiна". У нас за сеє кожна осмiяла б. К о м а н д о р Як ви привикли все збувати смiхом! А н н а Та змилуйтесь! якби я кожен раз, вiдкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очi вилиняли досi!

Не гідна ти дочкою лісу зватись! бо в тебе дух не вільний лісовий, а хатній рабський!