Verity

Я прочитала эту книгу за считанные часы, не могла оторваться. Давно у меня не вызывали таких чувств книги, буря эмоций. Здесь были и любовь, и отвращение, что то жуткое и мрачное, и душераздирающие. Мне очень понравилось



Спойлер,
Предназначено для тех, кто уже прочитал)

На мой взгляд, Джереми не мог из неоткуда это взять, он видел её отношение к детям столько лет и последняя глава не могла вызвать столько эмоций, если он знал, что у него такая прекрасная жена. Верити могла попробовать объяснить все Лоуэн, написать записку, могла много чего сделать. Но написать так правдоподобно и жестоко, неужели она не чувствовала отвращение, что она так писала про любимых дочек... Все очень странно и запутанно....

Стільки позитивних відгуків, що я не змогла не замовити цю книжку. Маю слабкість до драматичних триллерів про письменників. Замовляючи, я не заернула увагу, що Колін Гувер -- передусім авторка любовних романів. Тому, як виявилося, за інтригуючою анотацією книжки ховалася дуже проста мова, розповідь від першої особи, неглибокі діалоги, безліч првторюваних сцен в ліжку та, врешті-решт, цілком передбачуване завершення. Склалося враження, що увесь сюжет -- це тільки "рамка" для любовних сцен і що сама авторка живила сподівання, що її твір колись вийде на великий екран. Надто вже він схожий на сценарій до сучасних невеликобюджетних триллерів.

Фінал, який перевернув сюжет договори дригом. Коли починала читати книгу, то не чекала чогось неймовірного, тільки сподівалася на цікаву детективну лінію та дрібку горрору. Що ж, у книзі все це є, як і любовна лінія. Та чи кохання то було? Розв’язка приголомшила й вразила. Вже зовсім іншими очима поглянула на персонажів і побачене мало сподобалося. Але почнемо з початку.

Не зовсім успішну письменницю Лоувен запросили стати співавторкою циклу романів-бестселерів. Але радше, їй треба буде дописати три останні книги самій. Заманливо, але якби не великий гонорар, то Лоувен би відмовилася, бо їй подобається саме процес написання, а не увага фанатів. Та знайомство з чоловіком відомої письменниці Веріті Кроуфорд змінило її плани. Лоувен приїздить в будинок Кроуфордів і на деякий час залишається там, щоб дослідити чернетки Веріті.

Початок книги захопив. Було таке відчуття єдності з Лоувен, бо вона, як і я, інтроверт по натурі. Десь в середині роману трішечки занудьгувала. Цікавіше було, коли Лоувен читала щоденник Веріті, чим те, що коїлося в домі. Але потім події набирають обертів. Не скажу, що було страшно, але саспенс чіпляв. Було оте почуття очікування, що щось має відбутися. І воно таки відбулося, да так, що потім чухала потилицю й гадала, як так: хто тут злодій, а хто жертва. Хлопчик здавався зовсім дивним й загадковим.

Не скажу, що була в повному захваті від книги. Після закінчення читання багато думала, а що було б якби… Якби б Лоувен не приваблював Джеремі. Якби б Веріті вдалося задумане. Та й підозрілим виглядає саме запрошення Лоувен в будинок Кроуфордів. Раджу цю книгу любителям заплутаних історій і темних закутків людської душі. Читайте й робіть власні висновки.

Я уже знакома с творчеством автора, некоторые книги нравится, некоторые нет. Странно, но мне перевод не показался художественным. Да, он не плох, но Гугл переводчик иногда проскакивает.
Герои совершенно не симпатичны, особенно после окончания книги. Джереми просто "шаблонная мечта" любой женщины. И вообще я не верю, что адекватная женщина сможет написать, так про своих детей и вжиться в роль. Неужели, муж не видел реальное отношения к детям, неужели, он прочитав дневник, со всем согласился?
В книге очень много однообразных сексуальных сцен, которые совершенно, не несут смысловой нагрузки, привет "50 оттенков серого" и кстати, совершенно "не вкусные".
Итого: поклонникам захватывающих триллеров, читать не рекомендую.
Книга- любовный роман с несимпатичными шаблонными героями, с впихиванием якобы "захватывающих" моментов, триллер же писался. По мне, эксперимент не удался.

эээ... ща. так. ну это. хм.. короче. так вот.

решила, что буду писать отзывы сразу после прочтения книг, а не как последнее время (спустя чуть ли не месяц хе-хе), да что-то пожалела уже.

не книга, а какой-то наркотик: не оторваться просто!
да, весьма скудный язык, но тут мне вообще сложно 'угодить' после Яхиной, Степнова, да той же Янагихары. Тут текст аля Маррс и Михаэлидес, берет сюжетом (и весьма удачно).

мой эмоциональный спектр и по жизни широк, а тут вам от книги - и мерзость, и страх, и интерес, и отвращение, и подозрение, и безысходность, и тд, и тп.

раз 20 в голове были мысли - да е#...@ь, мозги вы свои все про.......и! (простите)

сразу предупреждаю (вдруг есть те, кто ждёт от меня обзоры на Жирафика Виви ахаха):
весьма много сцен 18+ (эротика или жестокость), но по мне - это совсем не суть сюжета, а весьма важное дополнение для того, чтобы..

.., чтобы дочитать и сказать 'разлетись мои мозгульки!!'