Тайна масонской ложи

Я не раз сталкивалась с описанием средневековой Испании в книгах современных писателей, обычно авторы таких “рукописей” сами испанцы, иногда писатели других стран, но одного я понять не могу – или Испания в действительности такая кровавая страна или же до скучности спокойная, поэтому авторы и выдумывают на страницах своих книг все те ужасы, которые как бы господствуют в жарком крае. Исключением не стала и книга Гонсало Гинера “Тайна масонской ложи”

Сюжет в общем неплохой: интересная детективная линия с появлением в конце совсем неожиданного убийцы, которого вроде бы даже и не упоминали толком, хорошо прописанные герои и отлично описанная обстановка того времени, но есть в книге не мало “НО”.

Итак, как уже понятно из названия, речь в романе идет о всем известном “тайном” обществе людей под названием масоны. Цель у которого, как всегда у таких собраний глубоко прозаичная – власть над миром. И методы достижения ее тоже не новы – массовые убийства, пытки, мятежи и прочая антигуманная деятельность. Конечно, без описания этого при повествовании о деятельности масонов не обойтись, но автор делает это с такими подробностями, которые не снились даже работнику скотобойни со стажем. Смакуя очередной момент извлечения из человека какого-либо органа, автор при этом умудряется описать характер героя и даже попытаться вызвать к нему жалость . Вроде бы ничего странного, но жалость эта не к жертве, а к убийце, который творит зло, по принципу “не я такой, мир таков”. Особенно “жалостливым”был конец книги когда убийцей оказалась...

В итоге, что я ожидала:

захватывающий роман, раскрывающий загадки истории.

Что я получила:

Имена, кровь, имена, кишки, жалость, жалость, жалость (ну и масоны в кучку)

Громкое название с легковесным содержимым, точнее с бредовым содержимым.
Сюжет состоит из масонской секты, члены которой отрезали половые яички и остальные органы и части тела у грешников с целью провести ритуальное жертвоприношение.
Персонажи романа глупят, главная героиня в конце превращается из обиженной, милой сироты в мстителя которому по нраву чертить на коже священнослужителя религиозные символы и без брезгливости отрезать ему кожу.
И это мировой бестселлер? Видать опять домохозяйки повелись на громкое название сие творенья.

Класний детектив від іспанського автора, дуже крутий. Події відбуваються у 18 столітті в Мадриді, розслідування веде Хоакін Тревелес - королівський слідчий при королю Фердинанді. На коні - кілька вбивств. Автор класно заплутує їх, у нас є кілька вбивць.

Головна тема - розповідь про наслідки масонства та гоніння циган в Іспанії 18 століття. Наслідки виявилися масштабні і потягнули за собою бажання людей відомстити. Результат плачевний: вбивства священників, графів, графинь. Також на фоні репресій проти масонів та циган розгортається драма Беатріс - дівчинки, на чию голову падають одні страждання. Спочатку вона стає очевидцем смерті матері та відправлення батька у в'язницю через те, що він - масон, далі доля готує все важчі для неї випробування.

Найбільше мені сподобався Хоакін Тревелес - оскільки про роботу слідчих 18 століття ще ніколи не читала, і було дуже цікаво спостерігати, як він організовував слідство. Також сам характер Хоакіна викликає симпатію. Він чесний, зізнається в тому, що заради слідства готовий вдаватися до компромату, плести інтригу з жінкою англійського посла Кіна, щоб дізнатися імена та місця перебування масонів, яких йому потрібно затримати. Місцями він дуже кумедний (коли намагається проявляти симпатію до жінки, оскільки мистецтвом залицяння не володіє), але він прекрасно виконує свою роботу й робить цікаві висновки. Особливо цікаві висновки для слідства зробила Марія Емілія - жінка нестандартного розуму.

Беатріс не викликала в мене ані симпатії, ані розчарування. Вона для мене - дівчина, яка не зуміла цінувати те, що зараз в неї є в даний момент, а цілковито жила минулим і жагою помсти.

Автор прекрасно описує деталі вбивств, ритуали масонів, дуже яскраво, всеохопно, таке враження, ніби я перенеслася в іншу епоху.