Цитаты из книги Portretul lui Dorian Gray

Никаких приведений нет, и законы природы для всех одни - даже для английской аристократии

Бедный Великан — себя он любил больше всех.

"В основе оптимизма лежит страх"

Мистецтво не має впливу на дії людини — воно лише паралізує бажання діяти.

Життя наше не підвладне нашій волі чи намірам. Життя залежить від наших нервових волокон і клітин мозку, де одна за одною народжуються пристрасті й потаємні думки.

Звичайно, подружнє життя — лише звичка, і то погана. Але навіть з найгіршими своїми звичками буває нелегко розлучитися. Власне, найважче саме з ними, адже вони — то ж така суттєва частка нашого єства…

На селі кожен може бути безгрішним. Там немає спокус. Тим-то люди, що живуть поза містом, такі вкрай нецивілізовані. Долучитись до цивілізації зовсім не так легко. Для цього є лише два шляхи: один — через культуру, другий — через розпусту. А сільським мешканцям і те, й те недоступне, тож вони й зашкарубли у своїй праведності.

Жінка ладна фліртувати з ким завгодно, аби тільки на очах інших людей.

В реальному світі фактів грішники не зазнають покари, а праведники не винагороджуються. Успіх супроводжує сильного, поразка спадає на слабкого. Ось і все!..

Щоразу, коли закохуєшся, все одно кохаєш, як уперше. Об’єкт пристрасті може змінюватись, а пристрасть лишається та сама.

Вирізняючись чимось путнім, людина тільки здобуде собі ворогів. А щоб зажити слави, треба бути посередністю.

Життя людське занадто коротке, щоб брати на себе ще й тягар чужих помилок. Кожен живе власним життям і платить за те власним коштом.

Те що, вогонь не нищить, те загартовує

Стримання - нещадна річ. Обмежитись тільки необхідним - це немов вдовольнятися буденною їжею, тоді як дати волю своїм потягам і примхам - це розкошувати на пишному бенкеті.

Миссис Эрлин. ... Он мыслит как консерватор, а рассуждает как радикал - это в наши дни очень важно.

Минуле завжди можна загладити покутою, зреченням або забуттям, але майбутнє — неминуче

Я тільки відчував, що бачу перед собою саму досконалість, і від того світ видався мені чудовим, ба навіть занадто чудовим! Бо таке безтямне захоплення небезпечне: навіть не знаю, що страшніше — втратити це почуття чи підлягати його владі…

Стати, глядачем власного життя — це означає уникнути життєвих страждань.

Я страждав неймовірно! А потім це минуло. Не можу ж я те саме почуття переживати вдруге. Та й ніхто не може, крім сентиментальних людей…