Цитаты из книги Le premier jour

Я громадянин світу, кожна країна має свої переваги.

Мене завжди дивує збіг дрібниць, які визначають хід нашого життя. Ніхто не бачить тих уламків пазлів, які, одначе, невідворотно збираються докупи, і викликають сильні враження.

Бувають дні, зіткані з маленьких дрібниць, які лишають у душі туманний слід, миті самотності, які не забуваються довго, дуже довго.

Ось і завершився цей день, один із нічим особливим не заповнених днів, про які потім довго згадуєш, і сам не знаючи чому.

Ти колись сказав мені, що часи печалі тьмяніють перед щасливими спогадами. Коли ж я перестану так сумувати за тобою?

Кожна мить була варта того, щоб прожити її.

Пам'ять водночас і ледача, і підступна, вона тримає, здебільшого найкращі та найгірші спогади, якісь найважливіші миті, вона не тримає повсякденності, яка забувається.

Як дивитися у майбутнє, не знаючи, як усе розпочалося?

Дружба не будується без довіри, без щирих розмов...

Зрештою, чи не є щастя тим, за чим ми женемося, не в змозі пізнати його?

Це одна з найскладніших речей в нашому житті — розібратися, хто саме наш друг.

— Не лякай мене ходом диявольського дзигаря. Жанно, я не можу мати дітей. Сестра Кейри поставила на стіл склянку. — Мені шкода, — прошепотіла вона, — чому ти мені про це не говорила? Що в тебе? — Запевняю тебе, це не спадкове. — Чому ти не можеш мати дітей? — наполягала Жанна. — Бо в мене немає чоловіка! Це поважна причина, правда?

Піти мовчки, це гірше, ніж кинути, мовчання — це зрада.

Одно из основных правил этих монахов не иметь ничего, кроме мыслей.

Женатые мужчины, которым повезло жить с теми, кого они любят, ищут способ обмануть своих жён, а я верен женщине, которая даже не знает, что я питаю к ней слабость. И пожалуйста, не повторяйте своё "ничего себе"!

У костюмі з краваткою, в блузі науковця чи у вбранні клоуна завжди залишається дитина, якою ви були колись.

— Вот уже четыре года, как я по ней с ума схожу. — И она ни о чем не догадывается? ... — Теперь вы понимаете всю нелепость ситуации. Женатые мужчины, которым повезло жить с теми, кого они любят, ищут способ обмануть своих жен, а я верен женщине, которая даже не знает, что я питаю к ней слабость.

Время стирает не всё, отдельные мгновения навсегда застревают в памяти, и никто вам не скажет, отчего эти, а не другие. Может, таким образом жизнь хочет что-то сообщить нам по секрету?