Пітэр Пэн

Їй снилося, що країна Небувалія отут, зовсім поруч, і той дивний хлопчик — якраз звідти. Він не налякав її, бо вона зрозуміла, що вже бачила його риси в обличчях багатьох бездітних жінок. Може, його можна знайти і в обличчях декотрих матерів.

Ми теж бували там; ми й досі чуємо часами звук прибою, хоча й ніколи вже не зможемо причалити туди.

Ну і, звичайно, Небувалія буває дуже різна — у кожного своя.

Це гарна традиція кожної доброї матері — уночі, коли діти поснуть, порядкувати у їхніх голівках і складати там усе як слід аж до наступного ранку, розкладати по поличках стоси вражень, що назбируються за цілий день.

- Тупица несчастный, ты почему не делаешь, то что я говорю?
Питер почуствовал,  что она обзывается, и крикнул наугад:  - От такой-же слышу!
Потом они оба прокричали друг другу одно и тоже:  - Да заткнись ты!
- Да заткнись ты!

Летать может только тот, кто весел, бесхитростен и бессердечен. А взрослые уже не такие.

Странные вещи происходят с нами на жизненном пути, но мы не сразу их замечаем.

Ради новизны дети готовы покинуть всё самое дорогое.

- Дурачок ты.

All of this has happened before, and it will all happen again.