Біллі Саммерс

Але з тим, як почуваєшся нічого не вдієш. Почуття - вони як дихання. Заходять і виходять.

Думаю, більшість жартів мають в собі частку правди, тому вони і смішні.

Підлітки що завгодно скажуть, щоби поранити, коли їм самим боляче.

Рано чи пізно погані люди роблять погані речі це навіть діти знають.

Я думаю, в людях є щось зле і деколи воно з них виходить, як кров чи гній.

Пити віскі з чоловіком, який п'є холодний чай із лимонадом, - це наче пити на самоті.

У готівки є амнезія.

Одягатися в ділове, може, і цікаво спочатку, але з часом це перетворюється на тягар, особливо для жінок: гарне волосся, гарний макіяж, туфлі на цокалках.
Наскільки було б легше просто залізти в джинси й топ, мазнути раз-два помадою і вважати, що цього досить.

Фотографії можуть створювати проблеми.

Записувати різні речі може бути небезпечно.

"Думаю в этом мире надо помогать себе самому"

— Какая там красота! — Восклицает Элис. — Ветрище ужас, меня чуть не сдуло, но Бог мой, Билли, оттуда видно вечность!
...
— Там были облака — надо мной и подо мной, представляешь!

— ... Знал, что тако бывает? Что можно сидеть перед компьютерным экраном или с блокнотом и карандашом в руках — и менять мир? Ненадолго конечно. Мир всегда возвращается, но до тех пор... Это чудо какое-то. Самое важное чудо. Всё может быть так, как я хочу, а я хочу, чтобы ты был жив, и в этой истории ты действительно жив. И так будет всегда.

Она стоит, глядя на бездну ледяного воздуха между двумя склонами ущелья, и думает, что теперь может создавать миры. Билли дал ей этот шанс. Она здесь. Она обрела себя.