Цитаты из книги Ruhtinas

"Оскільки владар змушений добре наслідувати звіра, він повинен взяти за приклад лева й лиса: перший беззахисний проти сітей, а другий беззахисний проти вовків. Отже, треба бути лисом, щоб розпізнати сильце, і левом, щоб лякати вовків." "Державець" стр. 463

"Повертаючись до того, що треба Державцеві,щоб його любили або боялися, я роблю такий висновок: оскільки люди люблять, коли це їм до вподоби, а бояться по волі властителя, то мудрий Державець повинен спиратися на те, що залежить від нього, а не на те, що залежить від інших." "Державець" стр. 462-463

"Річ у тім, що дружба, здобута грішми, а не величчю й шляхетністю душі, хоч і купується, але насправді її нема, і коли нстане час, на неї розраховувати годі; при цьому люди менше бояться образити людину, яка викликала любов, ніж того, хто діяв страхом. Адже любов тримається узами вдячності, але оскільки люди лихі, то ці узи рвуться при всякій слушній для них нагоді. Страх же ґрунтується на боязні перед карою; він не полишає тебе ніколи" "Державець" стр. 461

"Адже той, хто хотів би завжди сповідувати віру в добро, неминуче загине серед такої маси людей, чужих добру" "Державець" стр. 457

"Річ у тім, що кривди слід завдавати зразу, бо тоді менше відчуваєш їх окремо, і тому вони менше озлоблюють, навпаки, благодіяння треба робити потроху, щоб їх краще затямили." "Державець" стр. 441-442

"Звідси випливає загальне правило, яке не буває хибним ніколи або ж буває таким дуже рідко: хто допомогає могутності іншого, той гине, бо могутність ця створена спритністю або силою, і те, і те будить підозру того, хто цю могутність здобув." "Державець" стр. 426-427

"...час жене все перед собою і може принести добро, як і зло, зло, як і добро." "Державець" стр. 424

"Взагалі треба затямити, що людей слід або жалувати, або винищувати, оскільки вони мстяться за легкі кривди, а за важкі мститися не можуть, тому кривда, яка завдається людині, має бути така, щоб уже не боятися її помсти" "Державець" стр. 422

Опасно пытаться вернуть свободу тем, кто упорно не желает сбрасывать с себя иго рабства

...Мудрый государь должен при случае умышленно вызвать по отношению к себе некоторое противодействие, дабы, подавив его, прибавить себе величия.

Люди обычно идут путями, проложенными другими, и действуют, подражая ка- кому-либо образцу, но так как невозможно ни неуклонно следовать этими путями, ни сравняться в доблести с теми, кого мы избираем за образец, то человеку разумному надлежит избирать пути, проложенными величайшими людьми, и подражать наидостойнешим, чтобы если не сравниться с ними в доблести, то хотя бы исполниться ее духа.

Лучше, полагали они, проиграть со своими, чем выиграть с чужими, ибо не истинна та победа, которая добыта чужим оружием.

Однако в действительности кто меньше полагался на милость судьбы, тот дольше удерживался у власти.

И в этом нет ничего чудесного, напротив, все весьма обычно и закономерно.

Римляне, предвидя беду заранее, тотчас принимали меры, а не бездействовали из опасения вызвать войну, ибо знали, что войны нельзя избежать, можно лишь оттянуть ее — к выгоде противника.

... тогда как всякая перемена прокладывает путь другим переменам.

Комиссар ваш - человек лишь по обличию, а флорентиец лишь по имени. Он чума смертная, зверь рыкающий, чудовище, хуже всех, о коих когда-либо писалось.

Не следует пугаться ни раскаяния, ни стыда, ибо победителей, какими бы способами они ни победили, никогда не судят.

Не допускайте, чтобы вас смущали древностью их родов, каковой они станут кичиться. Все люди имеют одинаковое происхождение, и все роды одинаково старинны, и природа всех создала равными.

И вот я считаю, что для того чтобы добиться прощения за прежние наши вины, нам надо натворить еще худших дел, умножить их, повсюду устраивать поджоги и погромы и постараться вовлечь во все это как можно больше народу. Ибо когда виновных слишком много, они остаются безнаказанными: мелкие преступления караются, крупные и важные вознаграждаются.