Танець недоумка

Тиші не люблять ті, кому страшно зі своїми думками.

Страх - це кокаїн. Твого особистого виробництва.

Який же нестерпний цей ритуал-вигадувати причини розпочати новий день.

"Ти майже безсмертний,-кажу собі. -Нема чого боятися!" Але ця д2мка звучить приблизно так само оптимістично, як "ти вже мертвий".

Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.

Який сенс у виборі, якщо ви з ним весь час помиляєтеся?

Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.

Ті, хто з тобою погоджується, можуть зробити тебе трохи впевненішим, але ті, хто не погоджується, - набагато мудрішим.

Тиші не люблять ті, кому страшно наодинці зі своїми думками…

Колись я непогано навчився множити оптимістичні прогнози на кількість днів у році й число жителів мегаполіса, щоб отримувати невтішні цифри неминучих лих. Тепер, здається, мій мозок увімкнув реверсний режим: я примудряюся ділити те лайно, що вже сталося, на десять і відкопувати в ньому найдрібніші крихти надії.

Маму треба шанувати.

Рано чи пізно, попри обожнене всіма статистичне прогнозування, щось погане знаходить у цьому житті саме тебе.

провалився глибше, на дно підсвідомості, і став головним і найстрашнішим досвідом мого життя. І цей досвід упевнено говорив: ніхто не врятує й ніхто не допоможе, хоч би як сильно ти чекав. Усе скінчиться погано, навіть якщо ти до останнього відмовляєшся в це вірити.

Але страхові байдуже до логіки. Він наповнював мені груди свинцевим холодом, хапав за плечі і тряс, верещав мені в самі вуха хрипким високим голосом.

Страх — це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити.

Постійний страх… Він робить глухим до голосу розуму, і бачиш ти в усьому тільки те, що хочеш побачити. Навіть не так. Ти бачиш те, що боїшся побачити. Отже, не здатен уже ні аналізувати, ні ухвалювати рішень. Ти вже не з нашої реальності.

Треба поламати в собі щось, щоб стати досконалішим…

Віра (подумати тільки, песимістка Віра!) іноді обвинувачувала мене, що я чекаю від життя поганого.

«Ті, хто з тобою погоджується, можуть зробити тебе трохи впевненішим, але ті, хто не погоджується, — набагато мудрішим».

А страх... Постійний страх... Він робить глухим до голосу розуму, і бачиш ти в усьому  тільки те, що хочеш побачити.