Вельми зручно плисти за течією, не борючись за все краще у своєму житті, й повторювати: «Не доля». З чистою душею наробивши дурниць,подумати: «Біс поплутав». Молитися богам,
щиро вважаючи, що вони направляють наші дії і помисли. І мало хтось розуміє, що за свої вчинки вiдповiдаємо тільки ми самі. Пом'якшувальні
обставини і зовнішні чинники є завжди. Але
навіть якщо ти вмираєш на операційному столі,
у тебе є два виходи. Здатися і померти, або
боротися і жити. І цей вибір у нас ніхто відняти
не може. Є, звичайно, такі ситуації, коли ми
говоримо собі: «У мене немає іншого виходу».
Але насправді вибір вже зроблено. Іноді він
суперечить тим шаблонами, які щільно засіли в голові. І це заважає нам, простим і
недосконалим смертним, насолодитися тим
придбанням, що дісталося нам внаслідок аварії власних принципів. Хтось може сказати, що вибір наш неправильний. І ми можемо від цього страждати. Але правда в тому, що немає правильного та неправильного. Є просто вибір,
дія і наслідки. І якщо тільки немає прагнення померти, ми завжди вибираємо життя. Навіть якщо це буде коштувати нам всього іншого. І все наше жиТТЯ це низка рішень і дій. Великих: де жити і з ким. І менших що з'їсти на сніданок.
Саме вони приводять нас туди, де ми й
опиняємося в цей момент.
