Разрушение Дьявольского Акра

Наконец-то, свершилось! The end! Серия завершилась! Только не говорите, что где-то есть намёки, что это не последняя книга.
Шестая книга мне понравилась. Идеальный финал, насыщенный событиями, старыми и новыми героями. Есть перебор с мрачностью, но для меня это даже плюс.
Вы спросите, почему же я торжествую по поводу окончании серии?
Всё достаточно просто. Из книги в книгу Риггз использует одинаковые приёмы, поэтому устаёшь, даже если читаешь не все книги сразу, а с перерывом в год. Финальная часть не стала исключением, но в ней всё настолько насыщенно, что для завершения вышло ярко и масштабно, хотя и предсказуемо.

Книга является 6 в серии Дома странных детей, эта история о группе странных, которые обладают различными необычными способностями. Их задача спасти свой мир от тварей, решивших обладать могуществом и бессмертием, поработить всех странных и обычных людей. Главный злодей вернулся и смогут ли они его одолеть, на какие жертвы прийдется пойти?

Эта серия очень интересная, особенно для тех, кто любит истории про путешествия во времени, магию и прочее. Но вот касаемо петель, если честно, не могу разобраться до конца, как они устроены в книге, вроде можно видеть странных, которые погибли, они еще и будут живы, если были заключены в петлю в петле, да, их часы будут перезапускаться так же, как и у нормальных. Но почему тогда те, кто погиб в петле, не будет возрождаться. Или как они так между петлями перемещаются и попадают все дальше в прошлое. Тяжело мне понять эту логику. Но в целом книга интересная, она не так увлекла меня, как предыдущая, но переживать было где.

С первой трилогией о странных детях я познакомилась, учась в 7 классе. И, пожалуй, стоило на этом остановится. Ощущения от прочтения второй трилогии уже совсем не те, что были раньше. Последние три книги потеряли окрас былой загадочности странного мира. В заключительной части так вообще автор решил разбавить сюжет лишними ( на мой взгяд ) элементами описания героев: Харон вдруг становится вегетарианцем, Гораций влюбляется в одного из новых персонажей - Юлиуса.
Еще, как мне показалось, в романе не распутан любовный треугольник между Джейкобом, Эммой и Нур. С одной стороны между Джейкобом и Эммой все кончено, но все же, в конце книги Джейкоб признается сам себе, что его любовь к Эмме до сих пор не угасла.
В общем, много вопросов остается по данной книге. В целом, я бы советовала первую трилогию школьникам с 5 по 9 класс.

Прочитав первую книгу, точнее проглотив за очень короткийпериод времени, я поняла, что мне необходимо продолжение, и я покупала,покупала и покупала, эту часть я ждала, оформила пред заказ и предвкушала, чтоже может еще нафантазировать автор. А получив книгу, настолько долгожданную, яспециально не начинала ее читать. Оттягивала удоводьствие, наученная уже опытом быстрого проживанияистории и прощания с героями, понимая, что снова буду находиться в ожидании следующей части, а здесь было ощущение, чтоэто часть последняя и больше не будет ни Джейкоба, ни мисс Сапсан, пустот, Эммыи других не менее ярких персонажей..... Но долго тянуть не получилось и сновавроде только открыла книгу, а уже конец, грустно....Хочу еще!!!

Я дочитала останню книгу з серії про дивних дітей. Жанр: пригодницькі фентезі романи, підліткова література, фантастика жахів, темне фентезі, містика, навіть магічний реалізм. 

Ріґґз написав цікаву історію, яка не раз викликала у мене захоплення та жах. Найкращою фішкою були абсолютне дивацтво його світу та фотографії у книзі

Деякі речі, які він придумав, були абсолютно неможливими, але він зробив їх правдоподібними для своєї історії, і це, я вважаю, було його головним досягненням. Він взяв дивне (своєрідне) і зробив це крутим, веселим.

Стимулом для написання книги слугували фотографії, що Ренсом Ріґґс знаходив на барахолках. І коли він зібрав пристойну колекцію, в нього й виникла ідея книг. Протягом усієї серії Ренсом  використовує старі фотографії, які він майстерно вплітає в історію, щоб створити більше дивацтва та чарівності, яка є чудовою та іноді досить комічною. Це справді креативний спосіб додати більше глибини та характеру і без того чудовій історії, водночас забезпечуючи трохи комічного полегшення від усього екшену та нищівних невдач, які переживають Джейкоб та його друзі.

Порядок читання творів у серіях грає велику роль, оскільки вони об’єднані однією тематикою, головними героями чи сюжетом. Правильна послідовність книг дозволить вам насолодитись повною мірою історією. Щоб ви не втратили нитку оповіді. Дуже люблю цю частину.

Ріґґз дуже добре завершив серію своїх шести книжок, я цілком задоволена, вийшла така кільцева композиція.

Ця серія розповідає про те, як Джейкоб Портман і підопічні міс Сапсан мчать крізь час та історію, щоб не дати жахливому злу знищити дивацтва та світ, яким вони його знають. Вони використовують свої особливі здібності, щоб зупинити монстрів і божевільних, переміщаючись через деякі з найнебезпечніших історичних подій, які будь-коли відомі.

Багато аномалій персонажів, представлених у серії є утопічними. Серед них — здатність бути невидимим та воскресати мертвих, наявність бджіл усередині шлунка, здатність до левітації та продукування вогню руками. Також представлені дивовижні аномалії, аналоги яким чи, щонайменше, подібні риси існують у світі. До таких, наприклад, можна віднести надзвичайну фізичну силу, здатність до пророчих сновидінь, телепатичний зв'язок близнюків, аномалії, що мають схожість з посттравматичним стресовим розладом чи коли частини обличчя дублюються на голові. Здатність головного персонажа бачити так звані «порожняків» можна порівняти з екстрасенсорикою.

Серія є яскравою репрезентацією цікавих з точки зору медицини анатомічних і психічних аномалій, ряд яких має схожість із реаліями нашого світу.

Специфіка трактування категорії відповідальності у творах магічного реалізму у тому, що проблему відповідальності часто доводиться вирішувати як реальним персонажам, так і й ірреальним. Вчителі взяли на себе відповідальність за життя та безпеку дітей. Сховавши їх у такому секретному місці вони сподівалися врятувати їх від нереальних персонажів - злих сил – порожняків і витворів. Будучи персонажами ірреального світу, вчителі (імбрини) теж мали надприродні здібності перетворюватися на птахів. У разі небезпеки вони переносили цю тимчасову петлю або створювали нову.

Крім того, приймати рішення доводиться і найголовнішому персонажу, хоч він ще підліток. Усвідомивши свою  здатність проникати в не реальний світ, що дано, як правило, лише одному персонажу, Джекоб розуміє всю відповідальність, яка лягає на нього. Автор також ставить його в таку ситуацію, де він має ухвалити рішення – допомагати новим друзям чи ні. Підліток робить вибір на користь «дивних» дітей і бере на себе зобов'язаннядопомогти їм, чого б це йому не варте. Жанр магічного реалізму передбачає наявність двох світів, тому автор ставить перед головним героєм вибір – залишитись у своєму реальному світі, де його не розуміють, вважають вигадником, чи вибрати світ ірреальний, у якому живуть нові друзі. Автор показує нам персонажа, який несе особисту відповідальність перед батьками у реальному світі та перед нереальними персонажами у нереальному світі.