Рай. Центр

Смерть - не вихід. Вхід.

Кремезний чоловік років сорока в чорній уніформі охоронної фірми з написом «АНГЕЛ» на спині мовчки змахнув піт з чола — хто тих «ангелів» серед літа у чорне вбрав? — і загородив вхід до під'їзду новобудови біля Бесарабського ринку: та-ак, хлопці, зупинилися і повернули назад, питань не ставити, ніхто тут не живе, довідок не даємо.

По той бік життєвих суєт час обходиться без годинника…

Розплакатися чи, навпаки, літати од радості можна лише від любові, а не від сексу.

— Чи ти вже кинув вираховувати місця, де народжуються справжні українські патріоти?
— Є такі окремі місця? — здивувалася Люба.
— Нема… — зізнався Гоцик. — Є окремі часи, що народжують патріотів… На будь-яких територіях. Так виходить.

Столиця - така омана. Розкидає перед людиною купу шансів взамін перефарбовує - себе не впізнати.

"Політику не важливо, що станеться з людьми, які в нього повірили"

... одну істину знали: просити - тільки Бога, помирати - тільки заради рідної землі, жити - тільки у звитязі, тому не знали: у бою страху, до зради - пощади, після бою - суму й печалі

Ну щось же треба робити... Ми ж для чогось народилися саме на цій землі.

Мене без любові - немає... Навіщо мені голий секс, коли мене там не буде...

Не варто свої Геніальні мізки вмикати винятково для внутрішнього користування і чекати гіпотетичного часу «X», аби продемонструвати їх світові. Життя і є час «X».

Що за диво — життя! Сама серед людей — нема спасіння. Сама серед природи — вічний рай.

...любов - рай. Не околиці й задвірки, центр дивовижного раю огородженого неприступними серцями від заздрощів і пліток.

Що любов - нова наука, всі попередні теорії, досвід і знання встрачають сенс. Що любов кривиться від брехні як від гіркого цитрусу, що гріх один - не довірити своїй любові.

ЯК можна розповісти про любов? От я кажу - ми йдемо вулицею....І що? Як можна пояснити, що можна просто йти вулецею чи загубитися серед натовпу, говорити про щось незначне і не важливе чи взагалі мовчати і знати - навкруги нікого. Ні вулиці, ні дерев, ні людей. Тільки ми. І це відчуття не порушить ніщо - ні галас, ні шелест листя, ні сигнали автівок.

Любов до України - це не вбрання. Це - знання. (109)

Обережний їжачок кинув гризти зів'яле яблуко, забуте кимось із відпочивальників, повів носом. Німо? Дерева у глибині острову зашепотіли без вітру… Тваринка за мить скрутилася, завмерла. Що за чортівня?

"Авто-така омана. Ми мчимо, та недвижні. Ми прагнемо до мети сидячи..."

"Очима, а також руками, ногами, серцем і всім іншим командують мізки."

"Можна виграти будь-яку битву. Навіть коли на боці ворога-орда бійців, а на твоєму-тільки одиниці. Навіть коли немає сил, аби зробити один лише крок. Навіть коли здається, що життя позаду, а попереду тільки біль і страждання."