Дейзи Джонс & The Six

Музика здатна докопатися до найглибших глибин. Музика бере лопату й вгризається тобі в груди, наче в землю. І копає, копає, копає, аж доки на щось не наткнеться.

Обріжуть крила,
Заклеять рота
І скажуть: мила,
Ти не людина,
Лише істота.

Спершу ти проводиш для себе ту уявну межу й віриш, що ніколи її не переступиш. А пльпі переступаєш. І тобі відкриваються дуже небезпечні знання: по-перше, правила можна порушувати, по-друге, від цього кінець світу не настає.

Іноді брехня захищає від це більшого зла...

Я не був собою. Хоча мені ніколи не подобалася ця фраза. Як це – не бути собою? Ти – це завжди ти. Просто іноді ти... лайно.

Справедливості не існує. Гідні найкращого часто не отримують нічого.

Якщо почуття можна передати словами – гріш ціна такому почуттю.

Любов і гордість – найгірше поєднання.

Як це часто буває, істина – десь посередині. І нікому вона не потрібна.

"I think people that are too similar … they don’t mix well. I used to think soul mates were two of the same. I used to think I was supposed to look for somebody that was just like me.
I don’t believe in soul mates anymore and I’m not looking for anything. But if I did believe in them, I’d believe your soul mate was somebody who had all the things you didn’t, that needed all the things you had. Not somebody who’s suffering from the same stuff you are."