Цитаты из книги Патетична соната

Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!

Адже ж сам ти почуваєш, Луко, що легше, мабуть, вчинити аж три революції зразу, ніж, скажім, відкритися дівчині вперше, що любиш...

Над трупком замерзлої пташинки плакали, а тепер? Через людські трупи переступаючи, хто холодніший, трупи чи ми — не знаємо, не відчуваємо.

Вітри впадуть їм у нозі, - це значить що? Це значить, нас вони гойдатимуть на шибеницях.

(Ветра падут им в ноги, - это что значит? Это значит, нас они будут раскачивать на виселицах)

Горить зоря свободи і світить поки що кому? У вікна буржуазії, бо в наших підвалах і вікон нема.

(Горит звезда свободы и светит пока что кому? В окна буржуазии, потому что в наших подвалах и окон нет)

Думаю, чи потрібен теперь Україні Бог? Думаю, що коли й потрібен, то тільки свій, український. Інакший зрадить або обдурить.

(Думаю, нужен ли теперь Украине Бог? Думаю, что если и нужен, то только свой, украинский. Другой предаст или обманет)

Од золотих фігур в історіі - чорні тіні.

(От золотых фигур в истории - черные тени)

К чорту твою вічну любов!