Канец адзіноты

Он видимо предполагал, что взаимопонимание детей и родителей, как и супругов, встроенная опция. А как иначе? Мы любим друг друга и это больше, чем просто соглашение, это единение душ, почти как церковное причастие. Йоахим ошибался. Его предположение было ложным и очень опасным. Особенно в отношениях с ребенком. Прямой путь к жизни в иллюзии. Любовь, особенно родительская, не обязательно дает гарантию взаимопонимания. Кроме того, в каждой любви много эгоизма. Во-первых, с ней связана неукротимая жадность. Во-вторых, ослепление приводит к созданию нереального, идеализированного образа объекта чувств. А в-третьих, полученной взамен любовью, мы постоянно подпитываем свой эгоизм. Мы переоцениваем себя.

- На маю думку, - сказаў ён, - цяпер, у час Фэйсбука, Твітара і ўсяго такога, найбольшую пагрозу для палітыкаў уяўляе не натоўп, а супольнасць. Бо для іх мае значэнне розгалас. Натоўпу яны баяцца менш, бо могуць або не дапусціць яго ўзнікнення, або нацкаваць на яго сваю пятую калону і разагнаць. А вось супольнасцю, то бок групай, якая звяртае на іх пільную ўвагу і робіць розгалас, так кіраваць не атрымаецца. Палітыкі ведаюць, што іконкі лайкаў маюць вялізную сілу, якая можа падтрымаць іх ці зрынуць. Цяпер надышоў час супольнасці. І носячы гэты значок, я паказваю, каго лайкаю.

А затым спакойна, без эмоцый, пачаў расказваць пра свайго сябра, які толькі падчас разводу даведаўся, што дзяўчына-падлетак, якую ён выхоўваў ад нараджэння, не яго дачка. У першы момант гэты факт яго агаломшыў, але ў выніку аказаўся малазначным. Мужчына ўпаў у дэпрэсію, а потым, ужо з іншай прычыны, - у алкагалізм. Маці дзяўчынкі абышлася з ім найгоршым чынам. Яна праз суд адмовіла яму ў праве бачыць дачку. Паколькі яе біялагічным бацькам ён не быў, суддзя, што вяла справу, стала на бок маці. Гэта была помста, бо прычынай разводу зрабілася шлюбная нявернасць, а суддзя была добра вядомая сваёй выключнай нецярпімасцю да такіх мужоў, бо сама з гэтай самай прычыны развялася.
- Тое, што дзяўчынка, - сказаў дзядзька, - была зачатая не з ім, было яму, як ты б больш правільна за мяне сказала, scheißegal. Бо любоў не залежыць ад сперматазоіда, бацькам робяць не гены. Можна ж, напрыклад, перастаць быць маці, нават калі гены ўжо дакладна перададзены дзіцяці. Хто-хто, а ты гэта ведаеш найлепей.

З татовою смертю Цецилія зазнала дві втрати: сина і віри. Я розповідала їй, що Бога немає, що це - вигаданий витвір, надзвичайно потрібний багатьом людям. Він упорядковує світ їхніх вартостей, декотрих дисциплінуючи погрозами пекельної кари після смерті, в найпростіший спосіб, не філософствуючи, а пояснюючи різницю між добром і злом, безкінечно розтлумачуючи розуміння законів фізики, початок Всесвіту, пояснюючи сенс їхнього існування на Землі, відповідаючи на найпростіше і в той же час найскладніше запитання: "Навіщо я живу?" У цьому сенсі ідея Бога - це геніальна справа. Бо люди потребують простих відповідей на складні запитання. А передовсім вони не хочуть боятися. Їх лякає думка, що зі смертю усе закінчиться. Тому Бог необхідний багатьом людям. Навіть якщо він лише уявний. І релігія, що прославляє Бога, також. Непотрібна організація, що займається просуванням Бога. Цецилія слухала мене уважно, але нічого це не дало. Вона вигукувала своє переконання, що "Бог є, тільки от він дурний", і не сприймала думки, що його взагалі не існує.